Крихка популярність Путіна

12 січня 2016, 12:03
Путін виступає як героїчна постать у сучасній російській історії. Але з часом його образ стиснеться до ще одного невдалого самодержця Росії

Одна з мантр нинішніх апологетів Кремля, так само як і деяких самопроголошених політичних реалістів – що президент РФ Володимир Путін неймовірно популярний серед росіян. З прагматичного інтересу, кажуть вони, Заходу слід визнати цей нібито незаперечний факт і відповідно адаптувати свою політику – тобто спробувати відновити партнерські відносини з російським президентом. Стверджується, що, оскільки Путін (нібито) є втіленням російської національної волі, нам краще спробувати глибше зрозуміти і повною мірою врахувати його погляди і плани на світ. До кращого або гіршого, Путін – як стверджує один з таких текстів – є «вибором Росії», і нам слід почати звикати до цієї соціологічної даності.

Відео дня

Але наскільки справжніми, стійкими та історично релевантними є вражаючі пропутінські результати соцопитувань, про які раз по раз повідомляють служби дослідження громадської думки?

Високі показники офіційної громадської підтримки для правителів недемократичних систем не є чимось незвичайним. Німці, наприклад, колись масово підтримували лідера, який був набагато більш автократичним, експансіоністським, кривавим і агресивним, ніж Путін. Але чи означає популярність Гітлера в 1940-х, навіть після його смерті, що ми повинні виявити до нього більше співчуття, оскільки «фюрер» тимчасово представляв велику частину населення Німеччини? Можна перерахувати десятки диктаторів, яких вихваляли під час і незабаром після закінчення їх репресивного правління. Але багато з цих гіперпатріотів, які спочатку викликали захоплення, залишили по собі суперечливі, якщо не катастрофічні спадщини. Часто їхні злочини були спрямовані не тільки на навколишні держави та етнічні меншини, але також і на титульні нації їхніх власних країн.

Складно встановити релевантність результатів дослідження громадської думки, сформованого урядовими маніпуляціями і репресіями

Більш того, складно встановити надійність результатів дослідження громадської думки в умовах ідеологічного монізму і політичних репресій. Про що насправді говорять нам результати опитувань у Росії? Дійсно популярність Путіна така висока, як припускають відповіді респондентів? Наскільки громадяни готові відкрито висловлювати свої політичні погляди в авторитарній системі, якою керують колишні офіцери КДБ СРСР? Чи відображають преференції, зазначені в опитуваннях, всю гаму картини світу респондентів? Якою мірою ці погляди сформовані дійсно різноманітними джерелами інформації, наданої професійними журналістами?

Будь-хто, хто дивився політичні новини і ток-шоу на головних державних телеканалах Росії, знає, що це не ЗМІ в західному розумінні цього слова. Емоційність, агресію і абсурдність державних політичних телепрограм, які втілюють багато подій міжнародного життя в змови проти Росії – людям, котрі не говорять по-російськи, може бути непросто уявити.

Щоденне поширення коментарів, сповнених мовою ворожнечі, вміло сформульованої напівправди і все більш дивних історичних міфів на підконтрольних Кремлю телеканалах не обмежується упередженими тлумаченнями чи фейками, як вони з'являються в іноземних медіа Кремля, таких як Russia Today або Sputnik News. У Росії, по суті, не залишилося значущої політичної журналістики, оскільки всі великі медіа поширюють подібні комбінації спеціально відібраних світових новин, політичних наративів і хитромудрих теорій змови, які грубо маніпулюються.

Потрібно, щоправда, відзначити, що російські несистемні опозиціонери, сумлінні суспільствознавці, іноземні критики Кремля і деякі вільнодумні інтелектуали теж з'являються у вечірніх телешоу державних телеканалів. Але їх тонко зрежисована присутність має лише функцію декорації, розробленої, щоб створити враження політичного плюралізму та свободи слова, і щоб надати мішені для риторичних атак більш численних апологетів Кремля в студії. Часто цих спеціально обраних «дисидентів» на ток-шоу перекрикують представники Кремля, переривають модератори або навіть публічно висміюють захисники російської влади. Несистемні ці учасники шоу просто є статистами у політичній п'єсі заздалегідь визначеної драматургії.

Ці та інші особливості суспільного дискурсу в нинішній Росії означають, що високий рівень популярності Путіна, щомісяця вимірюваний соціологічними інститутами – ненадійний індикатор довгострокових трендів думок про нинішнього Президента РФ. Його сьогоднішня висока народна підтримка стрімко стиснулася б в інших умовах, якби справжня політична журналістика змогла досягти масової публіки, була б повноцінна конкуренція між різними партіями і з'явилася реальна свобода слова замість урядової драматургії суспільного дискурсу. У великих містах і серед молодих росіян популярність Путіна, імовірно, вже зараз нижча, ніж припускають наявні дані.

У даний момент Путін виступає як героїчна постать у сучасній російській історії. Але коли політична система нарешті знову стане відкритою, його публічний образ швидко спуститься до ще одного невдалого вождя Росії і клептократа, що догоджав власним інтересам, на довгому шляху росіян до свободи.

Оригінал опублікований на сайті Atlantic Council

Переклад НВ. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше точок зору тут

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X