Тепер Кремль взявся за самовільну інтерпретацію угоди між Грузією і Росією про транспортні коридори через окуповані Росією території.

Ця історія має довгу передісторію: за президентства Володимира Путіна Росія раптом захотіла нарешті вступити до Світової організації торгівлі (СОТ), і згідно зі статутом СОТ, погодиться з бажанням нового кандидата повинні всі члени організації. Грузія вступила до СОТ ще в 2000 році. Переговори про вступ Росії до СОТ велися 18 років, з 1993 по 2011 рік, перші роки ще з попередником – Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (ГАТТ) – за президента Бориса Єльцина пасивно, – пише Олег Панфілов для Крим.реаліі.

Уже Путін був налаштований більш рішуче. США, Євросоюз і Китай готові були визнати Росію партнером, але головною перешкодою для вступу виявилася Грузія. 5 жовтня 2010 прес-спікер президента Грузії заявила, що позиція Тбілісі з питання вступу Росії до Світової організації торгівлі залишається «незмінною», і вона не зможе підтримати це рішення «доти, доки не буде виконано ті умови, які висувають владі Грузії, в тому числі це стосується теми митно-пропускних пунктів і цілого спектру тих питань і проблем, які існують між Грузією та Росією».

Зрозуміло, що резон Грузії був пов'язаний з окупованими територіями, які у 2008 році були визнані Москвою «незалежними країнами», тому Тбілісі наполягав на особливій угоді, яка б влаштовувала Грузію. До кінця жовтня 2011 року за посередництва Швейцарії текст договору між Росією і Грузією було погоджено, і 9 листопада вони підписали угоду про вступ Росії до СОТ. 22 серпня 2012 року Росія стала 156-м членом СОТ. У жовтні в Грузії відбулися парламентські вибори, на яких перемогла «Грузинська мрія», і виконання угоди про транспортні коридори через Абхазію і «Південну Осетію», а також моніторинг вантажів було припинено. У Кремлі сподівалися на поступливість нової влади, яка повинна бути більш доброзичливою до імперських домагань Москви, але після виборів у 2016 році і чергової перемоги «Грузинської мрії» надії Кремля впали. Росія нарешті почала виконувати умови угоди.

За умовами угоди, Швейцарія (оскільки між Грузією і Росією немає дипломатичних відносин, то роль посередника виконує ця країна) складе список тих нейтральних приватних компаній, які володіють достатньою міжнародною репутацією і кваліфікацією для виконання мандата, передбаченого за договором. Робота нейтральної приватної компанії повинна фінансуватися Грузією і Росією, які сплачують еквівалент вартості роботи нейтральної приватної компанії у відповідній країні в трастовий фонд, керований нейтральної третьої стороною, тобто, Швейцарією. Було визначено три коридори – через річку Інгурі по Абхазії, через «Південну Осетію» і Рокський перевал, третій коридор діє давно, він проходить в Росію по території Грузії до КПП «Верхній Ларс». Жодних інших коридорів угода не передбачала.

В угоді було детально описано механізм моніторингу вантажів, контроль за допомогою GPS / GPRS, відстеження пересування вантажів з «електронною печаткою», самі митні пункти повинні розташовуватися на території Росії і неокупованої частини Грузії. Уже тоді, в 2011 році висловлювалися різні точки зору щодо угоди про коридори, але виявилось, що за виконання всіх умов у вигоді виявлялася і Росія, і Грузія. Росії було важливо підтримати свого єдиного партнера на Кавказі, Вірменію, яка опинилася після Карабахської війни в ізоляції. Грузія отримала політичну вигоду – в угоді маріонеткова влада Абхазії і «Південної Осетії» взагалі не згадувалися в якості сторін. І в Сухумі, і в Цхінвалі тоді мовчки «проковтнули» образливий випад Росії в їхню сторону, але особливо не шуміли, оскільки бюджет Абхазії на 60 відсотків залежить від російських вливань, «Південна Осетія» на 90 відсотків залежить від російських платників податків.

18 травня 2018 року відбулося підписання угоди між урядом Росії та Федеральною Радою Швейцарської Конфедерації про реалізацію угоди між Росією і Грузією про основні принципи механізму митного адміністрування і моніторингу торгівлі товарами. Виконавцем моніторингу стала компанія SGS (Société Générale de Surveillance). Але минав час і справа знову не зрушилася з мертвої точки, з іншого боку, все частіше стали лунати питання від політично активної частини населення Абхазії з докором до власної влади – «як це ми не будемо знати, що возять по нашій території».

Насправді причина виявилася в іншому – Москва зацікавлена в розширенні коридорів, і на початку лютого заступник міністра закордонних справ Росії Григорій Карасін, який відповідає за «грузинський напрямок», повідомив, що 6 лютого відбудеться остаточна російсько-грузинська зустріч з компанією з моніторингу товарообігу, однак він не чекає з даного питання швидкого прориву».

Як він заявив російському виданню «Коммерсантъ», «затримка внеску грузинської сторони швейцарської компанії, яку чекали в Москві, склала півроку». Дивно, але ще 5 грудня минулого року російський МЗС офіційно зробив заяву про те, що вітає «той факт, що Грузія заплатила швейцарській компанії SGS за моніторинг товарів».

«Як випливає з отриманого нами офіційного повідомлення швейцарської сторони, 30 листопада уряд Грузії, нарешті, перерахував моніторинговій компанії SGS кошти в рахунок оплати її роботи на грузинській території», – зазначає МЗС Росії.

Чому Карасін бреше? В чому причина? Розгадка виявилася простою – її причини інформаційному вкиді, що почався з двох сторін ˜– російської та вірменської. Все почалося з публікації в російській газеті «Коммерсантъ», в якій навмисно або через недогляд редактора або авторів була допущена смислова неточність: «За його (російського чиновника) словами, головний сенс угоди в тому, що після 2008 року «прокреслено нові митні кордони Грузії». У той же день на інформаційному сайті Lenta.ru з'явилася публікація з заголовком «Грузія відмовилася сперечатися про незалежність Абхазії заради торгівлі з Росією». Потім - понеслося, заголовки один яскравіше іншого: «Грузія робить найважливішу поступку Росії», «Грузія готова визнати Абхазію заради торгівлі з Росією?», «Вірменія і Росія святкують перемогу: Грузія встановлює митницю на "межі" з сепаратистами, визнаючи їхню «незалежність».

Дивна річ, але з російської сторони спростувань не було, що насторожує і пояснює затягування процесу моніторингу з вини Москви. В день появи інтерв'ю Григорія Карасіна «Коммерсанту» на сайті «Новини-Грузія» з'явився досить дивний абзац: «Наразі  експерти розглядають шість альтернативних варіантів – повітряний, морський (через порт Поті), три сухопутних (коридор через Південну Осетію, Аваро- кахетинські дорога через Дагестан, Верхній Ларс), а також залізничну колію (пролягає за маршрутом Зугдіді-Сочі і проходить через Абхазію)». В угоді між РФ і Грузією ніяких інших коридорів не позначено, а відновлення залізниці і зовсім не обговорювалося.

Схоже, що за старою російською традицією затягування виконання угоди замінено на інформаційне вкидання – раптом у когось в уряді Грузії здадуть нерви і вони погодяться на все, що захоче Москва. Найімовірніше, з пошуком причин для затягування пов'язане пожвавлення на окупаційної лінії з «Південною Осетією» – російські прикордонники намагаються знову пересунути інженерні споруди всередину Грузії. Кремлівські аналітики в будь-якому випадку будуть шукати приводи, щоб тримати Грузію в напрузі – Москві дуже не подобається активність у відносинах між Тбілісі і НАТО, що виросла. Росія вже не звертає уваги на те, що відбувається всередині окупованої Абхазії, а там, як видно з коментарів в соціальних мережах, невдоволення наростає.

Друкується з дозволу Радіо Свобода / Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени