Священний грааль ненависті

22 лютого, 15:03
1778
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Про те, яку роль готова відводити кримським татарам Росія

У Криму підготували новий шкільний підручник історії. В якому розповіли десятикласникам про «кримськотатарський народ-зрадника», «рятівну депортацію» і те, як радянська влада допомагала йому на новому місці проживання.

Особлива пікантність у тому, що куратором проекту став «заступник міністра освіти» Айдер Аблятипов. Один з тих, хто в 2014-му вирушив присягати новим прапорам. Один з тих, хто переконував, що весь кримськотатарський народ не може бути дисидентом та інше – «треба домовлятися». Цей підручник – взагалі хороша риска під ілюзіями. Наприклад, про те, яку роль готова відводити кримським татарам Росія, – пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Після анексії Кремль видавав документи про реабілітацію кримських татар. І навіть робив кримськотатарську однією з державних мов на півострові. У реальності і те, й інше залишилося фікцією. Фантомом, якийі не має нічого спільного з реальністю. Тому що будь-яка російська влада в Криму зобов'язана хворіти «татарофобією».

Будь-яка ревізія війни загрожує руйнуванням міфу

Вся ідея «русского Крыма» стала можливою лише після завоювання півострова і перемоги над Кримським ханством. Вся концепція «сакральної Корсуні» можлива лише завдяки маргіналізації кримських татар і їхньої спадщини. Вся архітектура міфу про «споконвічно російський край» будується на асиміляції корінного населення. Це прекрасно сформулював екс-глава окупаційної адміністрації Севастополя Сергій Меняйло в інтерв'ю: «Якщо кримські татари вважають себе тут вдома, то ми з вами де?»

У цієї «татарофобіі» є своє джерело сили. Свій священний грааль ненависті. Ім'я якому – радянська версія історії Другої світової війни.

Перемогою у війні в імперії прийнято виправдовувати все – репресії і розстріли, голод і ГУЛАГ. Це головний фундамент легітимності СРСР. Головна його індульгенція. Без цієї перемоги 70 років радянської історії нагадують безперервну і безглузду м'ясорубку.

«Велика Вітчизняна» потрібна була Радянському Союзу саме для того, навіщо вона потрібна сучасній Росії. Для самовиправдання. Для самопояснення. Це компас, барометр і нульовий меридіан. Головна духовна скріпа, яка пояснює імперії сенс її існування, а всім сусідам – ​​причини для дружби з цією імперією.

Навіть більше – перемогу у війні було оголошено універсальною спадщиною і для народів, що населяють СРСР. У рамках підходу всіх їх оголошували народами-переможцями, які внесли свою роль у перемогу над Німеччиною. А колабораціонізм офіційно вважали чиєюсь приватною ініціативою. Винятком стали лише кримські татари.

Тому що стосовно них діяв зворотний принцип. Їх було оголошено «народом-зрадником», серед якого знайшлися окремі герої. Із загального тріумфального хору переможців їх викреслили. А до святкування дев'ятого травня пропускати їх пропонували виключно через прилюдне покаяння.

І в цьому теж немає нічого дивного. Тому що в Росії історія «Великої Вітчизняної» стала повноцінною громадянською релігією. Зі своїм іконостасом і священними текстами. Апостолами і праведниками. Демонами і грішниками. Рефлексувати поза каноном на цю тему можуть лише єретики. Ті самі, яким «місце на багатті».

Її стали подавати як боротьбу абсолютного добра з абсолютним злом. А депортація руйнує цей стрункий концепт – виходить, що в Криму в 1944 році добро перемогло зло і потім саме скоїло злочин. Виходить, що це було або не таке вже й Добро. Або воно скоїло не такий вже й злочин.

Адепти імперії вчепилися за цю соломинку. І тепер з покоління в покоління розповідають про те, що кримські татари самі винні. Що депортація стала порятунком для них від помсти фронтовиків. І що в Центральній Азії їм жилося не так вже й погано.

Фантастичний цинізм.

Адепти підходу не люблять згадувати факти. Наприклад, що колабораціонізм був на всіх окупованих територіях. Що етнічні росіяни йшли на службу Третьому рейху не менше від усіх інших. А якщо хтось вирішить вираховувати відсоткові співвідношення «зрадників і героїв», то нехай робить поправку на карту окупації. Тому що колабораціонізм можливий був лише там, куди дійшов Вермахт. У Томську і Владивостоку не було охоронних батальйонів, тому що туди не дійшла німецька армія. А якби дійшла – були б і там.

Але ця тема залишиться табуйованою для адепта імперії. Тому що ризикує стати для нього скринькою Пандори. З якої рано чи пізно з'явиться питання про те, чи можна вважати «Велику Вітчизняну» війну продовженням Громадянської.

Будь-яка ревізія війни загрожує руйнуванням міфу. Будь-яке руйнування міфу загрожує обваленням неба. У радянського адепта не залишиться нічого, за що можна триматися. Нічого, за що можна вхопитися. Нічого, що дозволить йому пишатися минулим.

А тому він буде триматися за радянські міфи до останнього. Виправдовувати депортацію. Клеїти ярлики на цілі народи. Виховувати дітей у ненависті до сусідів. Він буде робити все, щоб загасити в собі головне питання. Те саме, яке колись поставив присланий у Крим російський чиновник.

«Якщо вони у себе вдома – то ми тоді де?»

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

IT-індустрія

Вчора, 20:29

thumb img
А ти захищаєшся? Як убезпечити свої акаунти в Facebook та інших інтернет-сервісах
Політика

Вчора, 10:55

thumb img
Розмова з Путіним - питання не смішне. Головне з інтерв'ю Зеленського західним ЗМІ
Компанії/Ринки

Вчора, 12:09

thumb img
Загальні улюбленці. Список найбільш продаваних електромобілів в Україні та світі