Як США втрачають позиції на глобальній арені
Від сьогоднішніх рішень залежить уся геополітика на найближчі десятиліття
Президенство Джозефа Байдена увійде в історію. Проте, не так, як цього хотілося б самому Байдену та багатьом країнам у цьому світі. Насамперед, Україні. На жаль, Байден виявився не тим президентом, який здатний на рішучі кроки, що могли б «зламати хребта» новому агресивному імперіалістичному авторитаризму, чиє ім'я — путінська Росія. І це не тільки проблема, а трагедія для усього демократичного світу, адже саме Сполучені Штати мають найбільше можливостей та ресурсів, аби припинити зазіхання Путіна на чужі землі.
Починаючи з кінця 2023 року, усі ми є свідками цинічної політичної гри під назвою «голосування за допомогу Україні». Наша держава, яка третій рік поспіль дає відсіч ворогу, що в рази перевищує нас у людській силі, фінансах та воєнно-технічному потенціалі, виявилась заручником у протистоянні американських республіканців та демократів. І саме це протистояння показало справжнє обличчя адміністрації Байдена, нездатної діяти ефективно в умовах гострої кризи. Час показав, що ані Байден, ні Салліван, ні Блінкен, ні Остін не мають плану «Б» для України. Більш того, наразі виникають питання, а чи взагалі Байден хоче такого плану «Б» та перемоги України?
Уся політика США зводиться до набридлих заяв про демократію, суверенітет та незалежність. Проте, Білий Дім не бажає пояснити, як саме Україна має захищати і демократію, і суверенітет, коли наш перший союзник Америка в одну мить припинила надавати допомогу. А припинення надання такої допомоги — це тисячі смертей, зруйновані міста і села, перекреслені долі. Проте, хто зважає на таке, коли йде велика політична боротьба за владу в самій Америці.
Президенство Джозефа Байдена увійде в історію
Декілька днів тому Конгрес США повернувся до роботи після канікул. Наразі в порядку денному засідань Конгресу на поточний тиждень немає питання надання допомоги Україні. І така ситуація несе ризики не тільки для нас, а насамперед для самої Америки.
По-перше, світ розчарований сучасними США. Саме за відсутністю чіткої позиції Америки по Україні, постійний представник Росії в ООН Василь Небензя дозволяє собі заявляти на увесь світ, що «вже дуже скоро єдиною темою для будь-яких міжнародних зустрічей щодо України буде беззастережна капітуляція київського режиму». Чи могли ми уявити собі такі заяви, якби США були принципові та послідовні у своїй підтримці України? Звісно, що ні.
Ціла низка світових лідерів постійно звертається до Америки, аби вона надала Україні допомогу, але у відповідь ми чуємо тільки те, що нам не можна завдати ударів по російським НПЗ. Чому так? Напевно, тому що лобіювання інтересів власних нафтових гігантів є більш важливою прерогативою для Білого Дому та Пентагону, аніж життя українців.
По-друге, можемо говорити, що після такої позиції США жодна притомна країна не довіриться Америці в контексті підписання певних угод чи договорів щодо гарантування безпеки. Адміністрація Байдена чітко засвідчила, що сьогодні США не можуть гарантувати абсолютно нічого і ніхто не повірить в такі гарантії. А це вже крок до формування світу «Пост Американа», коли найкращою гарантією для будь-якої країни виступає власна армія, власна зброя, в тому числі і ядерна. Таким чином, відсутність чіткої позиції США по Україна штовхає інші держави світу до озброєння, що зіграє дуже злий жарт з Америкою, яка завжди намагалася усіх роззброїти та гарантувати безпеку.
Третій момент стосується України. Не можна виключати ймовірності того, що вже дуже скоро ставлення українців до влади США буде приблизно таким самим, як ставлення українців до путінської Росії. Нинішню ситуацію ми розглядаємо як зраду. Особливо гострою ця зрада стає саме зараз, адже ми бачимо, що робиться на фронті, як б'є Росія по нашим об'єктам критичної інфраструктури, але у відповідь з Вашингтону лунає глуха й цинічна тиша.
Четвертий фактор, який варто враховувати стратегам Білого Дому, — Америка ризикує втратити Європу. ЄС прокинувся. Франція вустами президента Макрона обіцяє ввести свої війська на територію України, Чехія шукає для нас артилерійські снаряди, Данія готова віддати свої літаки F-16, Нідерланди до 2025 року надають 4 млрд євро, навіть маленька Естонія знайшла можливість придбати для України ракети на снаряди на суму більше двох мільярдів доларів і тільки велична та грізна Америка мовчить і розказує нам, що російські НПЗ — це цивільні цілі.
П’ятий момент — це Близький Схід, зокрема Іран, який бачить нездатність Байдена адекватно реагувати на загрози як в Європі (Україна), так і в арабському світі (Ізраїль, Палестина, хусити). А тому можна прогнозувати, що Іран буде нарощувати ескалацію воєнних загроз в регіоні, тим самим демонструючи усьому світу політичну слабкість Америки.
Згадаймо в цьому контексті і Путіна. Не можна виключати, що за збереження нинішньої ситуації, вже восени Росія не вдасться до спроби напасти на одну з країн Балтії. Наприклад, Латвію. Мета такого нападу доволі проста — перевірити, як працює 5 стаття Статуту НАТО і що робитиме Америка в такій ситуації.
З огляду на вище викладене, можна з впевненістю сказати, що нерішуча політика адміністрації Джозефа Байдена стала причиною падіння авторитету та довіри до Америки в першу чергу серед країн демократичного світу. Як вірно зазначив колишній прем'єрміністр Великої Британії Борис Джонсон, «якщо президент РФ Володимир Путін захопить Київ, це стане для американського лідерства на світовій арені більшою катастрофою, ніж війна у В'єтнамі».
До цього можна додати, що Америка сама себе заганяє у таку катастрофу. І в даному контексті навіть Дональд Трамп видається наразі меншим злом, аніж Джозеф Байден, з огляду на стиль ухвалення рішень Трампа та вікно можливостей, яке відкривається для України за умови, якщо Путін не почує Трампа. А Путін Трампа не почує, тому що він чує тільки страшні дифірамби «русского мира».
Конгрес США та Білий Дім ще мають можливість виправити ситуацію. Проте, часу залишається все менше і менше. І якщо вони цього не зроблять, то їх не пробачить сама історія. А історія, як відомо, дама вперта й мстива. Саме про це варто пам’ятати тим, хто сьогодні ухвалює рішення на Капітолійських пагорбах Вашингтону, адже від сьогоднішніх рішень залежить уся геополітика на найближчі десятиліття.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
