Українська школа не прищеплює любов до навчання і розвитку, про нові технології, тренди, необхідні навички там взагалі не йдеться. Про ВНЗ – взагалі мовчу, ви знаєте який відсоток працює за фахом? Наші ВНЗ вчать не майбутньому, а минулому. Але навіщо це моїм дітям?

Найближчі 10 років роботизація, автоматизація і штучний інтелект залишать без роботи до 30% трудящих. Поки студенти отримають освіту, вона безнадійно втратить актуальність.

Пригадую, як у далекому 1990-му, будучи учнем 7-го класу донецької школи, я став учасником експериментальної програми професора Віктора Шаталова із Донецька. Він зібрав нащадків учнів, у яких був класним керівником в 60-70-х, в донецькій школі №13. Це був експериментальний клас, зібраний з не найстаранніших учнів, і вони займалися за особливою програмою, розробленою Шаталовим.

Мама досі з теплотою згадує ті роки і професора, який прищепив любов до навчання. До слова, практично всі учні того класу закінчили школу із золотою медаллю! Але з часом колектив зробив все, щоб Шаталов пішов зі школи. Геніїв у совку не любили.

Наші ВНЗ вчать не майбутньому – минулому Отже: експериментальна група в яку я потрапив, складалася з учнів з 4 по 10 класи. Мета експерименту: довести, що незалежно від віку ми всі однаково добре опануємо весь (повторю ще раз: повний) шкільний курс алгебри, геометрії і тригонометрії, займаючись тільки по вихідних протягом півроку.

Ніколи б не подумав, що буду з іншими хлопцями, намагаючись перегнати один одного, розв'язувати задачі з підручника Сканаві для вступників до ВНЗ. Я, звичайний хлопець, замість походів на вулицю, гри в футбол, залишався вдома і захоплено вирішував десятки завдань.

Шаталов умів захопити: і річ не тільки в його харизмі викладача – він дохідливо і просто вмів пояснити так, що теореми, формули просто як пазли складалися в голові.

Експеримент вдався: ми всі, без винятку, добре опанували шкільний курс. А я мало не «спалився», коли в школі на іспиті довів теорему «Про середню лінію трикутника» трьома способами, коли викладач знала тільки один.

Минули роки, я нічого не чув про методику професора Шаталова в Україні, але з подивом виявив в Росії велику кількість його учнів і послідовників.
З подивом дізнався, що за його методикою викладають не тільки математику, а й географію, мови, літературу і багато інших предметів.
Дізнавшись про це, я задумався, а чи потрібно дітей напихати насильно сухою інформацією 11-12 років, коли є інші методики, що дозволяють весь шкільний курс дати з інтересом і любов'ю до навчання за 5 років?

Мені шкода дитинство, яке ми забираємо у дітей, адже цілих 5 років вони можуть звільнити від зубріння і розвивати важливі, цікаві навички, необхідні в надзвичайно мінливому світі.

Світ прискорюється і те, що сьогодні є новизною завтра піде в утиль.
Який сенс напихати дітей інформацією, яку вони можуть отримати сьогодні з відкритих джерел, інтернету, де є десятки тисяч довідників, онлайн-курсів, лекцій? Де, при бажанні, можна розібратися практично в будь-якому питанні.
Зрештою, соціальні мережі дають доступ до будь-якого професора або експерта, з яким можна зв'язатися і отримати он-лайн консультацію.

І я прийшов до висновку, що дітям майбутнього (та й моїм ровесникам – теж) будуть корисні не стільки сухі знання, скільки навички:

1. Пошук інформації. Завдяки цій навичці, ви заощадите час і створите масу можливостей для саморозвитку.
2. Самонавчання. Жодна університетська програма не буде встигати за зміною технологій і трендів. Уміння швидко навчатися стане запорукою успішного виживання в майбутньому.
3. Комунікації. Досвід спілкування з людьми, зав'язування контактів – безцінна навичка XXI століття. Якій, на жаль, ми вчимося тільки на практиці, набиваючи гулі і, в підсумку, не завжди освоюємо. Приклад тому – низька активність українців на зовнішніх ринках.
4. Мови. Незважаючи на розвиток технологій – це важливе доповнення до комунікацій: як правило, разом з мовою вивчається і культура, що покращує побудову комунікацій
5. Переговори і пошук компромісу. Для європейців компроміс – основний інструмент співіснування в соціумі. Для українців (поки) – це програш, адже потрібно зробити крок назустріч і поступитися в чомусь, не зважаючи на те, що друга сторона робить так само. Для українців майбутнього ця навичка стане запорукою ефективної соціалізації та об'єднання.
6. Презентації. Я бачив різні презентації і способи донесення своїх ідей: рахунок поки не на користь українців. Доносячи ідею, ми так і не навчилися зорієнтувати презентацію, оцінювати інтереси та очікування слухача. Так що багато прекрасних ідей померли, тому що не були донесені інвесторам у зрозумілій їм формі.
7. Командна робота. Це теж поки в українців не завжди виходить. Совок зробив все, щоб ми розучилися брати на себе відповідальність, спихаючи все на команду – такий собі збочений соціалізм. І цьому треба вчити ще зі школи.
8. Креативність і творчість. Коли роботизация і штучний інтелект залишить 30% -40% людей без роботи, а за прогнозами, це станеться вже до 2030, основною перевагою у нас залишиться креативність. Створення нових ідей, продуктів і смислів: то, що непідвладне бездушній машині.
9. Системне управління проектами. Ця навичка українцям теж поки погано вдається. Але володіючи нею, кількість і якість стартапів і бізнес-проектів зросла б в рази. І це не складно.
10. Планування свого життя. Незважаючи на надзвичайно мінливий світ, планування своїх цілей, термінів їх досягнення буде важливим фактором збереження психологічного здоров'я та інструментом системного розвитку.

Але є і група навичок які важливі не тільки для успішної кар'єри, але і для щасливого життя:

1. Розуміння особливостей протилежної статі. Це не менш важлива частина життя. Скільки часу і нервів ми б заощадили, знаючи особливості поведінки і мислення протилежної статі. Можна, звичайно, наламати дров, а можна використовувати грамотний мануал із взаємодії з партнеркою/партнером.
2. Секс. Один з найважливіших інстинктів для продовження роду і життя на землі, а також джерело радості і приємних моментів для закоханих пар.
   Стародавні індуси мали вчення Камасутра, а ми, сучасні люди, продовжуємо пізнавати один одного методом «тику» набиваючи гулі і отримуючи психологічні травми (не всі, але дуже багато).
3. Моделі побудови сім'ї. Вступаючи в шлюб, ми часто копіюємо моделі відносин наших батьків, які не завжди ідеальні.
   Будучи одруженим втретє я згадую, що не тільки мої батьки розлученні, але і батьки батьків – теж: ось з такою матрицею я вийшов у доросле життя. Мені б мій сьогоднішній досвід та 15 років тому! Так от, цьому теж потрібно вчитися.
4. Виховання дітей. У цьому ми теж копіюємо моделі наших батьків.
   Можна сказати, що ми класні і у батьків все вийшло. Але давайте будемо чесними: більшість психологічних травм, з якими живуть дорослі і які впливають на їхню поведінку, були отримані в дитинстві. Навичка виховання здорових дітей – також безцінна для майбутньої України.
5. Догляд за своїм тілом і здоров'ям. На жаль, здоров'ям ми починаємо займатися тільки коли щось вже трапилося. Але грамотний системний підхід до діагностики та до профілактики не тільки знижує ризики для здоров'я, але і економить гроші і подовжує життя майбутнім українцям.

Я – не експерт у галузі освіти, та й майбутнє знаю не більше за інших, але я точно впевнений, що моїм дітям потрібна нова система навчання і підготовки до майбутнього.

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени