Путін готує зміни для України?
Сурков настільки токсичний персонаж, що Путін мав чимало політичних причин його звільнити. Та схоже, за цим кроком стоїть нова стратегія
Кадрові зміни, про які нещодавно оголосив президент Росії Володимир Путін, виглядають не надто важливими. Втім, є всі ознаки того, що великі зміни можуть відбутись у політиці Кремля щодо України: стало відомо, що Путін замінив свого головного творця проблем Владислава Суркова як куратора української політики на надійного Дмитра Козака, який навпаки — вирішує проблеми.
Починаючи з 2014-го, російською агресією проти України командували з офісу Путіна. Спочатку головною рушійною силою були його два особисті радники по Євразії, Сурков і Сергій Глазьєв. Сурков опікувався офіційною політикою, у той час як Глазьєв — економічними справами.
Ці двоє були одними з перших, хто потрапив до санкційного списку США та ЄС після окупації Криму в березні 2014 року. Аудіозаписи розмов, які у серпні 2016 року опублікувала Служба безпеки України, не залишили сумнівів щодо ролі, яку ці двоє відіграли у нападі Росії на Україну.
У листопаді 2015-го відповідальність за економіку на окупованому Сході України перейшла від Глазьєва до заступника прем'єр-міністра Дмитра Козака, юриста і старого лояліста Путіна ще з часів Санкт-Петербурга. Тим часом відповідальність за щоденні економічні рішення перейшла до заступника міністра економічного розвитку РФ.
На той час Кремль хотів пом’якшити хаос і бідність на окупованому Сході України, водночас відводячи російським державним інституціям мінімальну роль в управлінні регіоном. На відміну від Криму, окупованому Сходу України було далеко до інтеграції в російську державу.
Після усіх змін Глазьєв залишався радником Путіна по Євразії ще кілька років, але переключив свою увагу на євразійську економічну інтеграцію. Зрештою Путін зробив його міністром Євразійської економічної комісії, і на цій посаді він досі.
Політично Сурков відповідав за окупований Схід України з 2014-го і до своєї відставки 25 січня 2020 року. Найбільш відомий як автор путінської «суверенної демократії», системи авторитарної клептократії, Сурков зберігав жорсткий політичний контроль Кремля над так званими ЛНР і ДНР. Коли на окупованому Сході відбувались якісь резонансні вбивства чи зміна режиму, заразом повідомлялося і про присутність Суркова.
Через його репутацію злого генія, який наживається на хаосі та беззаконні, повідомлення про відхід Суркова з державної служби багато хто зустрів із відчуттям полегшення. Його відхід, як повідомлялось, пов’язаний зі «зміною політики щодо України». Кажуть, що Сурков, у притаманній йому ідіосинкратичній манері, запланував місяць медитації.
Варто сказати, що Сурков — настільки токсичний персонаж, що Путін мав чимало політичних причин його звільнити. Кажуть, що його зірка пішла на спад у 2012-му, коли Путін замінив його як першого заступника начальника апарату з питань внутрішньої політики на В’ячеслава Володіна. Писали, що Путін вважав Суркова надто близьким до Дмитра Медведєва.
І хоча про відхід Суркова з численних причин говорили і до того, на тлі якоїсь нової кризи він з’являвся знову. Може виявитись важливим те, що останні повідомлення про кризовий менеджмент Суркова надійшли з окупованої Росією Абхазії в Грузії, де народні протести змусили призначеного Путіним «президента» піти у відставку за два тижні до того.
Дмитро Козак, яким вочевидь замінили Суркова, був наближеним до Путіна багато років, обіймаючи низку керівних посад і ніколи не втрачаючи прихильності до себе. Як юрист, він був людиною Путіна в конституційних та міжнародно-правових питаннях. До цієї останньої зміни він працював заступником прем'єр-міністра з регіональних питань, відповідаючи за економічний менеджмент в окупованих Росією територіях по всьому колишньому СРСР.
24 січня Козака призначили на щойно сформовану посаду заступника голови президентської адміністрації. Передбачається, що на цій новій посаді він відповідатиме за всі питання, що стосуються колишнього СРСР. Це суттєве підвищення. Хоча в уряді було 9 заступників прем'єр-міністра, є лише три заступника голови адміністрації, і вони нібито найбільш близькі до Путіна.
Ключова різниця між Сурковим і Козаком у тому, що Сурков схильний радше створювати проблеми, ніж вирішувати їх. На противагу йому, Путін часто використовував Козака для вирішення якихось проблем, або принаймні стабілізації ситуації. Найбільш іменитий проект Козака стосувався заморожених конфліктів Кремля, що в 2003 році став відомий як «План Козака» для Придністров'я у Молдові. За своєю суттю цей невдалий план передбачав далекосяжну федералізацію Молдови і збереження там російських військових сил, що би зробило державу неконтрольованою і лишило би її суверенітету. Він також фокусувався на інтеграції економік окупованих Росією територій в економіку РФ.
Призначення Козака вказує на зміни, що насуваються в кремлівській політиці щодо України. Насправді ж коли спікер Путіна Дмитро Пєсков відповідав на питання про відставку Суркова, заперечуючи майбутні зміни в політиці Кремля щодо України, багато хто побачив у цьому підтвердження протилежного. Путін вже не раз спілкувався з українським президентом Володимиром Зеленським. Тепер він, ймовірно, посилить свої дипломатичні зусилля.
Одна з можливостей — нова версія плану Козака для окупованого Сходу України. Інший варіант — Козака призначили для інтеграції цього регіону в Росію. Як би там не було, а таки схоже на те, що політика Кремля щодо Східної України зміниться.
Переклад НВ
Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Андерса Аслунда. Републікування повної версії тексту заборонене
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
