Право на справедливий суд — це основоположний елемент кожної демократичної держави, адже саме воно забезпечує захист усіх інших базових прав і свобод людини та громадянина. Гарантією принципу верховенства права, який закріплений у 8 статті Конституції України, є наявність ефективної судової системи.

На жаль, станом на сьогодні судова система в Україні, просякнута корупційною складовою та політичною кон’юнктурою, є однією з найбільших проблем, через яку страждають звичайні українці, відчуваючи на собі несправедливість від неправомірних рішень, подвійних стандартів та наявних фактів заангажованості й хабарництва в судах.

За останніми соціологічними даними від центру Разумкова українським судам:

—  повністю довіряє лише — 1,7% українців;

—  скоріше довіряють — 11,3%;

—  не довіряють взагалі — 40,6%;

—  скоріше не довіряють — 37,4%;

Ці дані не є несподіванкою, через постійні корупційні скандали з такими судами, як ОАСК, Печерським районним судом міста Києва та іншими «славнозвісними» судами.

Починаючи з 1991 року з моменту отримання незалежності України всі політики, незалежно від свого «політичного забарвлення», завжди декларували рух до реформування судової гілки влади, проте, фактор бажання призначити «зручного» та «свого» суддю завжди брав верх над державницькою позицією та прагненням увійти в анали історії. Саме тому, українське суспільство практично не відчуває довіри до суду.

Станом на 16 жовтня 2020 року фактична кількість суддів у судах України становила 5363 судді за визначеної кількості 7295 суддів. Повноваження здійснювати правосуддя мали 4809 суддів. Кількість вакантних посад суддів становила 1932.

З приходом Володимира Зеленського та формуванням монобільшості фракції Слуга народу у ВР питання проведення судової реформи не має права на відстрочку чи очікування, адже, враховуючи досвід Італії, Німеччини, Португалії, Канади — повноцінна реформа законодавчої гілки влади займає від 3 до 7 років.

Принципи судової реформи в Україні мають базуватися на трьох складових:

—  превенція корупції серед суддів (перевірка на доброчесність, відповідність декларації рівню життя судді та ін.);

—  перевірка суддів на професійну відповідність (іспити, тести на знання Конституції України та законів України, ситуативні задачі та ін.);

—  рівновідстороненість судді від усіх політичних партій чи груп (перевірка на зв’язок з політичними діячами чи групами політиків).

Окрім принципів судової реформи варто окреслити і напрями реформування:

1) переобрання нових членів Вищої ради правосуддя (потрібна оперативна робота ВРП щодо внесення подань про призначення судді);

2) удосконалення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів (створення відокремленого тестового центру задля забезпечення ефективності, валідності та актуальності тестових завдань, які будуть розроблятися фахівцями-тестологами для швидкого та якісного доукомплектування судів кандидатами, які призначаються на посаду судді вперше);

3) скорочення повноважень ОАСК (зареєстрований законопроект, у якому визначено, що всі судові спори, у яких оскаржуються акти центральних органів виконавчої влади, державних регуляторів та будь-якого іншого суб'єкта владних повноважень, які поширюються на всю територію України, забираються з виключної підсудності Окружного адміністративного суду міста Києва і будуть передані Верховному Суду як суду першої інстанції. Судом апеляційної інстанції у таких спорах буде Велика Палата Верховного Суду);

4) створення електронного судочинства (мобільність передачі інформації між судами та учасниками судового процесу, відхід від паперового документообігу);

5) повноцінне запровадження роботи суду присяжних (для запровадження в Україні ефективного суду присяжних, необхідно внести низку законодавчих змін, які, зокрема, мають спростити процес формування списку присяжних та удосконалити порядок залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя. Крім того, потребує перегляду порядок розгляду кримінальних проваджень колегіально судом та судом присяжних щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років та довічного позбавлення волі, розмежування функцій присяжних та професійних суддів, а також — забезпечення розгляду таких справ у розумні строки);

6) внесення змін до Кримінального та Цивільного кодексів та Закону України Про адвокатуру (процеси глобалізації та трансформації законодавства в сфері правопорушень в світі змушують кожну країну бути в фарватері цих процесів та оперативно вносити зміни в національне законодавство).

Безумовно, жодне реформування не проходить без труднощів, але плюси від реформованої судової гілки для суспільства та влади очевидні:

по-перше — це зменшення кількості позовів громадян України до Європейського суду з прав людини (як результат — економія часу для громадян та економія коштів держави на компенсацію програних справ);

по-друге — це наближення до членства в ЄС та НАТО (реформування судової системи — одна із умов членства в економічному та політичному союзі, що об'єднує 27 незалежних держав-членів, що розташовані в Європі та у міжнародній міжурядовій організації, військово-політичному союзі 30 держав Північної Америки і Європи;

Читайте також:

Сергій Верланов

Справа Стерненка і провалена судова реформа. Чи є шанс виправити ситуацію?

по-третє — отримання фінансової підтримки від міжнародних партнерів (Світовий банк, Міжнародний Валютний Фонд та інші);

по-четверте — це інвестиційна привабливість країни (іноземні інвестори з усього світу зможуть здійснювати свої бізнес-проєкти та вкладати в економіку України знаючи, що в країні є чесний та незаангажований суд).

На моє переконання, реалізація судової реформи має стати певним маркером бажання позитивних і прогресивних змін з боку влади в державі та серйозним сигналом для іноземних партнерів та інвесторів, що з Україною варто мати справу.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ