Теорія

Справедливий суд починається з доброчесного та професійного судді. На якого не вийде тиснути, бо в його біографії немає білих плям чи незадекларованих офшорів.

І на противагу цьому — недоброчесний суддя, на якого є папочка в правоохоронних структурах, який долучений до корупційних схем і завжди буде чутливий до прохань влади.

Саме тому влада завжди прагне мати «своїх» суддів, а демократичні процедури вимагають забезпечити те, щоб судді були незалежними і судили лише за законами.

Практика

Щоб запобігти першому та посилити друге, кожна країна шукає свою систему відбору суддів та притягнення їх до відповідальності. В Україні у 2016 році для цього було створено Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Першу — для дисциплінування, другу — для відбору суддів. Бо добре розуміли: віддати все в одні руки — забезпечити тотальний контроль над судовою гілкою влади.

Вища рада правосуддя (ВРП) — сама назва цієї інституції відповідає на питання, чим вона має займатись. У 2016 році, під час спроби судової реформи попередньої влади, цей орган отримав нову назву та нові повноваження: подання про призначення суддів, притягнення їх до відповідальності, надання згоди на затримання чи арешт тощо.

Більшість цієї структури складають самі судді, і в ідеальному світі це мало б забезпечити незалежність судової гілки влади від політичного впливу. От тільки на практиці все не так: коли ти віддаєш всю владу над судами у руки старим корумпованим суддям, вони робитимуть усе, щоб уникнути очищення системи, адже це б'є по їхнім же інтересам.

За ці 5 років ми так і не отримали якісного оновлення судової системи, а окремі яскраві винятки типу Вищого антикорупційного суду лише підтверджують глибоку кризи усієї системи.

Врешті-решт догрались до того, що навіть не можуть сформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів (ВККС) — орган, який проводить безпосередній відбір суддів. Відповідно, сьогодні по всій країні незаповнені понад 2000 вакансій суддів.

Наслідки

Законопроєкт 3711, який зараз розглядається в парламенті, — це вже друга спроба влади вирішити цю проблему, однак і вона має всі шанси стати провальною.

Спочатку в червні 2020 року президент запропонував сформувати нову ВККС руками самої ВРП, навіть не піднімаючи питання оновлення останньої.

Ми подали альтернативний законопроєкт, який передбачає якісне оновлення органів суддівського врядування — як ВККС, так і ВРП — за участі міжнародних експертів і громадськості та повноцінну судову реформу, яка змогла б врешті переламати хребет корупційним кланам. Та президент його повністю ігнорує.

Читайте також:

Олександр Овчинніков

Найкраща скарга до Європейського суду з прав людини — та, яку ніколи не було подано. Чому?

У листопаді 2020 року Венеційська комісія вийшла з висновком, який різко розкритикував президентську ініціативу, зокрема за відсутність міжнародного компоненту, і чітко наголосила на необхідності оновлення саме Вищої ради правосуддя як ключового органу в системі судочинства України.

Більше того, Венеційка застерегла президента і народних депутатів від того, щоб віддавати конкурсний відбір до нової ВККС в руки старої Вищої ради правосуддя — адже це не тільки не забезпечить доброчесний та професійний конкурс, але й може повністю нівелювати довіру до нього.

Після цього Рада відправила законопроєкт на доопрацювання, а члени профільного парламентського комітету з правової політики провели понад десяток засідань за два місяці, під час яких пройшли ще 3 ітерації законопроєкту:

· У першій — намагалися сісти на два стільчики, забезпечивши участь міжнародних експертів та залишивши інструменти для впливу ВРП на кінцевий результат конкурсу. Про оновлення самої ВРП, ясна річ, не йшлося.

· У другій — після кількох серій зустрічей з міжнародними партнерами ВРП була фактично усунена від прийняття рішень у конкурсі, а міжнародні експерти отримали реальні інструменти для відбору доброчесних кандидатів. Проте навіть тут не йшлося про оновлення самої ВРП: депутати концентрувались лише на запуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

· Проте вже у третій ітерації, яка зненацька з’явилась після різдвяних свят, все перевернулось догори дриґом. Міжнародні експерти отримали лише символічну рекомендаційну роль, а Вища рада правосуддя — усі ключові повноваження з прийняття рішень по конкурсу.

Паралельно постійно лунають зойки стосовно необхідності терміново заповнити вакансії в судах, які так чекають на ВККС. Наприклад, законопроектом 4249 пропонується без конкурсу дозволити ВРП призначити 40 суддів, які до 2016 року пройшли відбіркові процедури. Але — не згідно реформи 2016 року, тобто їх доброчесність не оцінювалася взагалі.

Читайте також:

Олексій Гарань

Два проколи Зеленського. Що мене зачепило найбільше?

От тільки є одна особливість: щойно у законопроєкті усувались або ж навіть урізались повноваження ВРП — вона різко забувала про незаповнення суддівських вакансій і робила все, щоб затягнути прийняття законопроєкту. Очевидно, що турбота про судову систему з’являється саме тоді, коли можна в цю систему засунути своїх «правильних» людей. «Хто ж хоче справді незалежних суддів — вони ж і наших друзів посадити можуть».

І саме ця версія законопроєкту, яка дозволяє повністю маніпулювати конкурсом в інтересах окремих корупційних кланів, була 27 січня 2021 року підтримана профільним комітетом з правової політики.

Перспективи

Вже зовсім скоро парламент за стимулювання президента Зеленського може повністю зруйнувати будь-які шанси на оновлення судової гілки влади в Україні.

Кажете, 2021 — рік судової реформи, пане президенте? Бо сприймається як рік намагання встановити тотальний контроль над судами через ручну ВРП та наповнення системи «своїми» суддями.

Хотів би застерегти від такої «реформи», бо судові вовки лижуть руку лише тоді, коли вона достатньо сильна, щоб контролювати і підгодовувати. А щойно харчі закінчаться чи рука ослабне — кусають її і шукають нового господаря.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ