Природна для професійного війська дисципліна та субординація є надмірними для цивільної людини.

Зрештою, людина має страх перед радянською військовою культурою зневаги і приниження, що досі практикується і передається наступному поколінню офіцерів. Це культура, якої українці соромляться і з якою не хочуть себе ідентифікувати.

Як показує досвід, радянську культуру складно змінити, але її можна замінити. І якраз мобілізоване військо має сформувати нову військову культуру і стати новою військовою елітою. Бо мобілізоване військо — це люди, які приносять різні знання та досвід, здобуті в умовах свободи.

Успіх цього процесу сьогодні найбільше залежить від командира бригади, якому не байдуже, і його секції персоналу, яка у стандарті НАТО позначається S1.

Сьогодні бригада — це не лише бойовий підрозділ, який я, як командир, отримую укомплектованим для застосування на полі бою. Сьогодні я можу генерувати власні сили, тобто рекрутувати людей, навчати їх і визначати, яку функцію вони будуть виконувати. Від мене залежить, що вони будуть вміти, як вони будуть ставитися один до одного, чи будуть вони успішними і чи будуть мати спільну мету.

Тепер запитання — як командир має вибрати, розставити на посади і зробити ефективними людей, якщо їх тисячі? Очевидно, що успадкована система роботи з «кадрами» не здатна в цьому допомогти, навіть якщо її переназвати S1. Для цієї системи людина — це одиничка у штатній структурі, а ефективність і переживання цієї людини не мають значення.

Радянську культуру складно змінити, але її можна замінити

Натомість мені сьогодні потрібна функція бізнес-HR. Потрібні управлінці, які розуміють, що таке людський ресурс, які можуть шукати фахівців і надавати командирові інформацію про людей, що є в підрозділі. Які розумітимуть, як цивільний досвід допоможе людині стати ефективною і успішною у війську і що, наприклад, досвід батьківства дає терплячість, яка потрібна командирові, щоб дозволяти іншим помилятися і пояснювати їхні помилки.

І найважливіше — треба прибрати страх. У радянській культурі страх досягався приниженням і ламанням особистості. Отже, антидотом від страху має стати повага до особистості та її розвиток. Людина, яка приходить у військо з цивільного життя, повинна мати час і простір, щоб себе знайти і відчути себе потрібною. І це стосується як солдата стрілецького підрозділу, так і офіцера штабу. Тільки якщо ці люди зможуть себе реалізувати і будуть успішними, вони захочуть залишитися, обʼєднані спільною метою — стати основою нового професійного війська.

Тут, звичайно, скептики почнуть казати, про те, що людей бракує, що ми території втрачаємо, тому бавитися в розвиток людей — не на часі.

На моє переконання — навпаки. Саме ті обставини, в яких ми опинилися сьогодні є найкращим доказом, що зі старою культурою ми не зможемо протистояти росіянам, бо вони її знають і прораховують. Тому нову культуру потрібно формувати якнайшвидше. І для цього найперше потрібні люди, які вміють управляти людським ресурсом, і будуть здатні допомогти командирам закласти фундамент для нової військової еліти України.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV