Україна вже не залежить від забаганок Трампа
Українська сторона приїхала до Стамбула з потужними картами
Те, що відбулася 1 червня блискуча операція нашої СБУ, — це, звичайно, ще раз свідчення того, що лише дипломатія, підкріплена силою, має шанси на успіх. По-друге, я думаю, що після цієї блискучої історичної спецоперації, фактично сьогодні українська сторона була на перемовинах з картами. Пам’ятаєте, в Овальному кабінеті Трамп допитувався у Зеленського — чи є у нас карти. Отже, ми будемо з певними картами. Ми в такий спосіб показали, що Росія ніколи не переможе. Ми показали, що Росія не може відчувати себе безкарною і весь час у безпеці.
Я ознайомився з опублікованими деякими елементами меморандуму, який українська сторона передала всім партнерам та країні-агресорам. І я тут хотів би відзначити момент, що, нарешті, українська дипломатія перейшла в наступ. Адже ми не чекали, поки російська сторона підготує свій обіцяний меморандум, з яким вона затягнула. Українська сторона діяла на випередження, підготувала свій меморандум і передала його, в тому числі, російським агресорам. Я вважаю, що якраз така робота на випередження, на нав’язування нашої позиції заслуговує на повагу і увагу.
Дуже добре, що українська сторона поставила для себе досить адекватні вимоги, зокрема, про безумовно повне припинення вогню. І дуже важливо, що це припинення вогню має стосуватися не лише повітря і моря, але й на землі. Це питання пов’язане із звільненням наших і полонених, і цивільних, і, звичайно, повернення депортованих дітей. Мені імпонує те, що українська сторона чітко в ньому окреслила певні червоні лінії. І одна з них — це те, що ми жодним чином не підемо на компроміси щодо зменшення або скорочення кількості українських збройних сил, що ми будемо продовжувати їх зміцнювати. І там чітко прописано, що саме українські збройні сили є ключовими гарантіями безпеки для України.
Українська сторона діяла на випередження
По-друге, мені імпонує, як людині, яка займалася багато років і питаннями інтеграції до ЄС і до НАТО, те, що українська сторона чітко засвідчила, що питання членства ЄС і НАТО залишається стратегічною метою української сторони. Тобто такий спосіб Україна чітко окреслила червону лінію — жодного компромісу щодо суверенітету української держави.
Там є деякі питання пов’язані з тим, що після безумовного припинення вогню, українська сторона готова обговорювати, наприклад, питання територій. Ну, тут треба буде потім розібратися, про що йдеться. Я вважаю, що питання територіальної цілісності теж має залишатися важливою червоною лінією української сторони.
І далі там йдеться про те, що коли Росія піде на повне безумовне припинення вогню, то передбачається перспектива поступового, скажімо так, пом’якшення санкцій. Ці ідеї містилися ще у відомому плані Кіта Келлога, який він висунув ще десь півтора року тому.
І, звичайно, є ідея про те, що активи ЦРБ, які сьогодні заморожені на території країн-партнерів Європейського Союзу, мають бути використані або на відновлення України, або вони будуть заморожені доти, доки Росія не виплатить репарації. Це теж дуже важлива позиція, і, зокрема, це теж не нова, вона свого часу була зафіксована в документах країн Великої Сімки.
Атака дронів на російські аеродроми 1 червня і переговори у Стамбулі 2 червня можливо, це збіг обставин, можливо, не збіг, але дуже добре, що ці дати, збіглися. І давайте не забувати, що вже наші легендарні СБУ проводили теж супер вдалі спецоперації. Пам’ятаєте, як ми вразили і Кримський міст пару років тому? Нагадаю про те, як ми вразили і російський крейсер Москва. Тому, дійсно, почастіше б такі були операції.
Але ключова суть нинішньої операції: ми вперше показали, що можемо бити за тисячі кілометрів. Для росіян це була несподіванка. І по-друге, наскільки я розумію, важливо, що ми це робили фактично самотужки, навіть без отримання розвідданих з боку американських партнерів. Я скажу більше — вважаю, що наші західні партнери мають відмінусувати ціну знищених російських літаків з наших боргових зобов’язань, оскільки рано чи пізно ці літаки могли б також стріляти і по країнах-партнерах. Незважаючи на екстравагантність цієї ідеї, я вважаю, що вона заслуговує на обговорення.
Як ця ситуація із враженням російських літаків стратегічної авіації вплине геополітично. Дуже хотілося б, щоб наші спецслужби і ми не почивали на лаврах. Я дуже сподіваюся, що, в дану хвилину, готуються нові, не менш резонансні і не менш вдалі спецоперації українських спецслужб. Я щиро на це покладаюся. По-друге, це ще раз показало про те, що українська сторона вже не залежить від, як кажуть, забаганок певних людей, зокрема від того ж Трампа. Ми чітко показали, що, якщо потрібно, ми країна, яка може діяти на свій розсуд, захищаючи свої національні інтереси. І ми показали, що ми можемо Росію перемогти за рахунок креативності, незважаючи на те, що дехто намагається нас поховати.
За моєю інформацією, в попередні роки, починаючи з 2022 року, українська сторона теж намагалася здійснити ряд таких резонансних спецоперацій, але, за моєю інформацією, американська сторона весь час застерігала їх від цього, боячись можливої реакції російського агресора. І саме фішка нинішньої операції в тому, що ми ще раз показали: хлопці, досить нас стримувати, уже досить боятися Путіна, не треба його боятися. Путін розуміє лише мову сили. Незважаючи на те, що Трамп намагається пропагувати лише дипломатію, ми ще раз показали, що лише дипломатія, помножена на силу, може мати результат.
Зверніть увагу, — ми атакували не цивільні об'єкти цивільної інфраструктури, ні дітей, ні цивільних, ні людей похилого віку. Ми вцілили в об'єкти воєнної інфраструктури російського агресора. Оце велика теж відмінність. І це ми дуже добре маємо показати американським партнерам. Ми діємо з тим, щоб знизити військовий потенціал агресора, який потім бомбить наші міста і села. Тому це наше суверенне право, яке ми здійснюємо відповідно до статті 51 статуту ООН «Право на самооборону».
Я все-таки не очікую від переговорів 2 червня якогось прориву. Так, Україна буде мати на них козирі, так, сторони обміняються пропозиціями, але сказати, що буде поставлена якась крапка, важко сказати зараз. Це дипломатичне правило перемовин. Завжди виходь із найменшого знаменника, а сподівайся на те, що вдасться досягнути максимально. У нас є задача максимум і про це виписано і в нашому меморандумі заявлено президентом. Ще раз повторюю, це повне і безумовне припинення вогню на 30 днів. По-друге, звільнення полонених і цивільних з російського полону, тобто обмін. І третє, повернення депортованих дітей. Далі подивимося.
Я думаю, що нічого не досягнуто. Можливо, щось по обміну полонених або цивільних. А зрештою, думаю, вони будуть обмежені тим, що українська сторона представить свій меморандум, свою позицію, а російська сторона буде намагатися, як кажуть, впихувати свій меморандум. Чому я про це кажу? Тому що, зверніть увагу, вони його передали українській стороні дуже запізно, незважаючи на те, що ми потужно тиснули для того, щоб нам вони передали. Я думаю, цим, власне, і російська сторона обмежиться. Я не виключаю, вони говорили в ультимативній формі мовою погроз. Це нормальна практика перемовин з росіянами, які ми проходили вже багато разів протягом багатьох років.
Повну версію інтерв'ю з Костянтином Єлісєєвим слухайте на Radio NV
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
