США vs Росія. Що відбувається в Арктиці

Текст написаний у співавторстві з Тімом Боерсма, енергетичним експертом Brookings Institution

Чи можуть США і Росія реально співпрацювати в Арктиці? На тлі заяв російського прем'єра Дмитра Медведєва на конференції в Мюнхені про нову «холодну війну» можливість такої кооперації здається спробою видати бажане за дійсне. Багато хто – як на конференції, так і за її межами – вважають ідею притягнутою за вуха. Зрозуміло, Росія веде авіаудари по Сирії, продовжує агресію проти України і активно нарощує військову присутність на Півночі. Для багатьох спостерігачів можливість співпраці з Росією в Арктиці до середини 2015 року - дохлий номер.

Проте, останніми місяцями в поведінці РФ намітилися разючі зміни – так що, можливо, є шанс вивести Арктику за межі протистояння, яке посилюється.

Росія стабільно підвищувала військові активність і присутність на Півночі аж до осені 2015, включаючи створення Об'єднаного стратегічного командування в Арктиці. Зараз же з'явилися непрямі ознаки (і вони накопичуються) того, що відбувається відхід від цього тренду.

Замість того, щоб створювати арктичні бригади, тепер російське військове керівництво зайняте переправленням трьох дивізій і штабу танкової армії на «західний фронт» в Росії. Новини з нещодавно реактивованих авіабаз на Новій Землі та в інших віддалених куточках здебільшого стосуються протестів працівників через невиплати зарплат і проблем з доставкою припасів. Військові навчання, які так турбували Фінляндію і Норвегію, тепер проводяться в Південному військовому окрузі. Нова Стратегія національної безпеки, схвалена Путіним в останній день 2015-го, присвячує тривалий пасаж загрозі НАТО і хаосу «кольорових революцій», але про Арктику в ній майже нічого не сказано.

Переключення уваги з Арктики збіглося з початком російського вторгнення в Сирію і посилилося різким конфліктом з Туреччиною. Віце-прем'єр Дмитро Рогозін, який керував нарощуванням присутності на Півночі, тепер їздить в Іран. Підтримка сирійської інтервенції сама по собі є серйозною логістичною проблемою – а тепер додайте до неї ще й низькі ціни на нафту, які завдали удару по бюджету країни та фінансуванню масштабних програм переозброєння, і стане ясно, що Росія в біді.

Держава намагається зрозуміти, за рахунок яких сфер слід провести болюче скорочення видатків, і багато амбітних програм на Півночі, ймовірно, від цього страждають. У боротьбі за ресурси деякі з російських бюрократів вказують на високі геополітичні ставки в Арктиці, але цей аргумент явно втратив переконливість. Загрози інтересам РФ в Арктиці в реальності вкрай невисокі, і її прагнення розширити контроль над континентальним шельфом (про яку було заявлено в ООН раніше цього місяця), залежить від доброї волі її сусідів в Арктиці.

Шанси на співпрацю в Арктиці численні. Існуючий економічний клімат (падіння цін на нафту), геополітичний клімат (санкції проти Росії), і бюджетні обмеження з обох сторін (з російської – з очевидних причин, з боку США – внаслідок рішення не ставити в пріоритет питання, що стосуються Арктики), дають можливість оцінити їх з позиції реалізму.

1. Поліпшення механізмів реагування на надзвичайні події. Головна турбота берегової охорони – активізація туризму. Умови в Арктиці дуже жорсткі і можуть змінюватися стрімко. Оскільки здатність арктичних держав до навігації в регіоні вкрай обмежена, сигнал SOS від туристичного судна для них – найбільш кошмарний сценарій з можливих. Більш активна співпраця для збільшення потужностей для пошуку та порятунку – спосіб максимально застрахуватися від такого сценарію.

2. Додаткові дослідження зміни клімату і витоку метану. Чим далі йде танення арктичних льодів, тим більше вивільняється метану, який раніше був заблокований у шарах вічної мерзлоти. Це веде до прискорення темпів глобального потепління.

3. Розширення готовності до реакції на екстрені ситуації з нафтою. Попри всі останні події довкола цін на нафту, до 2035 року можуть знадобитися додаткові 15 млн барелів нафти в день – і Арктика залишається одним з останніх резервів, де можуть бути знайдені ці дорогоцінні ресурси. Але арктичні держави вкрай погано підготовлені до видобутку нафти на льоду.

4. Підготовка Берингової протоки до активізації судноплавства, оскільки з потеплінням в Арктиці це стає лише питанням часу.

Немає сумнівів, що нинішнє охолодження відносин між Росією та іншими арктичними державами, особливо США, ускладнює діалог. Більше того, що воно може заблокувати спілкування і з інших важливих питань, які вже обговорювалися раніше.

Скептики скажуть, що відокремити питання Арктики від ширшої сфери міжнародних відносин неможливо. Це дійсно так, і все-таки від діалогу відмовлятися не варто. Навпаки, в цей складний період ставки підвищуються, і лідери повинні зробити все, щоб зберегти вже існуючий діалог.

Реалісти вважають за краще зосереджуватися на збільшенні військової присутності США в Арктиці, аргументуючи це тим, що позиції Росії в регіоні на даний момент міцніші. Позиції Америки в Арктиці на даний момент дійсно сумно слабкі, але спроба зосередитися тільки на цьому питанні може послати неправильний сигнал.

Слід прийняти комбіновану стратегію: почати додаткові інвестиції в американські потужності в Арктиці, але при цьому активізувати зусилля з ведення арктичного діалогу. Це може виявитися складною справою, але, зважаючи на успіх конструктивного підходу в Арктиці останніми роками, також справою, яка того варта.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут