Перші дві частини матеріалу читайте тут

Якби не Північна Корея, яка відправила солдатів воювати з Україною, і не Зеленський, який, як ціла сила-силенна кішок, викликав справжній переполох серед зграй бюрократичних голубів згадкою ядерної зброї, Ізраїль міг би цілковито поглинути увагу ЗМІ. Жертви різанини, влаштованої ХАМАС минулого року, нарешті домоглися справедливості, коли Сінвар зіткнувся з ізраїльськими військовими на півдні Гази.

Ізраїльська стратегія бомбити все підряд, щоб хоч якось звільнити заручників, яких утримують у підпіллі, не особливо виправдала себе. Старі добрі солдати — ось що добило Сінвара. Знеголовлення угруповань не приносить особливих результатів. Вони завжди реорганізуються і повертаються ще агресивнішими — або замінюються чимось ще жахливішим.

Спадщина Сінвара — перетворення Гази на гігантську бомбу-самогубцю: вирішивши померти мучеником, він-таки домігся свого. Але це далеко не перемога, а знищення Ізраїлем десятків тисяч мирних жителів закріпило за ХАМАС статус душі палестинського опору на десятиліття вперед. Члени організації, як і раніше, з’являються, щоб надати посильну цивільну допомогу, коли б ізраїльські війська не покидали район. Перед перспективою партизанської війни новим планом Нетаньягу, за повідомленнями, є голод на півночі Гази. З’явиться ще один Сінвар.