Собчак та інформаційна гігієна

Не можу зрозуміти, як можна до такої міри не відчувати, що весь цей сарказм з приводу "Рошен", бюджету України, Майдану, цензури та інше - можна говорити тільки в одному випадку: якщо ти сидиш в окопі в Промзоні з нашивкою "Правого сектора", попередньо розірвавши свій російський паспорт, а не в студії" Дождя" в Москві в наряді вартістю як десять протезів, та ще й на тлі українського прапора. Ось як це можна не відчувати?

Не розумію. І ще не можу зрозуміти, чому це говорить Ксенія Анатоліївна, а соромно чомусь мені.

Але, не можна не визнати, що Собчак - шалено талановитий провокатор. Якийсь ролик на дві хвилини і в двох країнах другу добу палають сторінки.

До речі, треба зауважити, що відповідна реакція в стилі "правильно ми" Дождь "заборонили", "як вона посміла чіпати нашого президента" - не особливо краще за топікстартер.

Собчак, як і будь-яка людина, має право чіпати кого завгодно, говорити все що завгодно, як завгодно і про кого завгодно.

Як і будь-яка інша людина має право сказати, що сказане - пошло, соромно і недоречно, якщо воно пошло, соромно і недоречно.

Але це не привід для виправдання політичної цензури. Для виправдання політичної цензури є інші приводи. І вони в України, безумовно, є.

Але спіч Собчак до них жодним боком не відноситься.

За цим, мабуть, все і піду на море. Інформаційна гігієна - наше все.

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал