Слон в кімнаті

25 лютого, 07:15
9891
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Конференція з безпеки в Мюнхені показала: ми граємо проти себе. Можна, звичайно, кивати на Росію, але й сама українська влада через жадібність зруйнувала репутацію країни

В американських академічних колах люблять цитувати фразу президента Франкліна Рузвельта: "Він сучий син, але він наш сучий син". Існують різні трактування, кого стосувалася та репліка: чи то президента Нікарагуа Анастасіо Сомоси, чи домініканського диктатора Рафаеля Трухільо. Обидва були авторитарними лідерами і спиралися на підтримку Штатів, а ті закривали очі на витівки всередині країн в обмін на геополітичну відданість.

Минуло 80 років відтоді, як Рузвельт виголосив ці слова, але подвійні стандарти і спрощення нікуди не поділися. Частина західного істеблішменту з подивом з'ясувала, що нічого не розуміє з того, що відбувається в Україні. Світові столиці хотіли б прогнозованого лідера, але стався збій: чинний президент відчайдушно бореться, не гребуючи роздачею грошей і адмінресурсом, за вихід у другий тур із "комедіантом" і "популісткою" — такими кліше наділяються у розмовах Володимир Зеленський і Юлія Тимошенко.

Те, що сталося —  результат помилок всіх учасників процесу. Українського суспільства, яке дозволило корупціонерам зміцнитися у владі. Нових лідерів, які вирішили триматися подалі від виборів. І зокрема самого Заходу, що закривав очі на корупцію, кумівство і обман, який продовжував видавати кредити, пробачаючи розграбування бюджетних потоків.

Один із близьких соратників колишнього віце-президента Джо Байдена в розмові зі мною зізнався, що кілька років тому американці висунули київській владі два ультиматуми. Оскільки президент Петро Порошенко і тодішній прем'єр Арсеній Яценюк конкурували між собою, то претензії стосувалися обох таборів: від Яценюка вимагалося прибрати депутата і однопартійця Миколу Мартиненка, а від Порошенка —  генпрокурора Віктора Шокіна.

Деякі просто поставили відносини з Україною на паузу

В підсумку обидві цілі були досягнуті, Україна отримала чергову грошову ін'єкцію, але системні проблеми з корупцією нікуди не поділися. Після цього почалося "стомлення від України", коли Заходу набридло вимагати більше, ніж хотіли самі українці. А потім обрали нового президента США. Й адміністрація Дональда Трампа виявилася значно лояльнішою до пустопорожніх І от тепер конференція з безпеки в Мюнхені показала розгубленість Заходу. Деякі політики просто поставили відносини з Україною на паузу. А деякі готові підтримати Порошенка, тільки щоб не стрибнути з головою в невідомість. Тим самим вони повторюють відому помилку президента Джорджа Буша —  старшого, який за кілька тижнів до розпаду Радянського Союзу в серпні 1991 року закликав у стінах Верховної ради не вимагати незалежності.

В англійській мові є вираз — elephant in the room. Це щось очевидне, що всі намагаються ігнорувати, оскільки обговорювати незручно. Модератор українського ланчу в Мюнхені та ведучий Hard Talk на ВВС Стівен Сакур майже весь захід намагався не помічати, що з Україною все далеко не так однозначно, як це виглядає для Заходу, але не стримався і резюмував: "Тут за рік  президентом може стати і Порошенко, і Тимошенко, і Гриценко. Хтозна, що може статися. І Зеленський може стати президентом".

Захід уникає обговорення того, чому влада в Україні так нелюба, хоча світові столиці кружляли з нею в танці з реформаторськими бубнами. І коли вони схвально кивали головами після чергових обіцянок Порошенка викорінити корупцію, Юрія Луценка — звільнити [главу САП Назара] Холодницького, прем'єра Володимира Гройсмана — побороти контрабанду і першого віце-прем'єра Степана Кубіва — провести приватизацію і корпоратизацію, то в підсумку дозволяли обдурити себе і були раді обманюватися.

Нинішня позиція Заходу зрозуміла: зміна влади в Україні означає черговий вихід із зони комфорту, коли доведеться з нуля будувати відносини з новою адміністрацією. Але мовчання через порушення на виборах ще небезпечніше. Це власноручна відмова Заходу від своїх же принципів чесних виборів задля боротьби за конкретного кандидата, нехай прогнозованішого, який викликає у них менше головного болю.

Насправді Україна має дуже простий спосіб не провокувати дискомфорт у партнерів — стати нормальною країною. Зміна влади в Швеції, Словенії чи Португалії мало турбує Вашингтон чи Брюссель. Тому що там знають: ці країни, проходячи через кризи, все одно залишаються "нормальними".

А поки ми граємо проти себе в основних питаннях міжнародної політики. Згідно з опитуваннями на конференції в Мюнхені, ідея введення санкцій проти Росії непопулярна в Німеччині та Франції, двох визначальних країнах Євросоюзу, — проти 43% французів (33% за), і, що значно шокуюче, 75% німців (17% за). Можна нарікати на російське лобі, але проблема і в самій українській владі, яка через жадібність зруйнувала репутацію країни. Рано чи пізно європейські політики під тиском своїх громадян замисляться, чи є сенс жертвувати в ім'я тих, хто так і не зміг позбутися корупції. Саме це, а не вибори президента стане найбільшим геополітичним фіаско України.

Текст опублікований в журналі Новое Время за 21 лютого 2019 року. Републікування повної версії заборонене.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени 

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Футбол

Сьогодні, 01:54

thumb img
Німеччина перемогла Нідерланди, Хорватія програла Угорщині - відео. Результати матчів відбору Євро-2020
Краса та мода

Сьогодні, 20:30

thumb img
10 трендів весни. Як підготувати свій гардероб до дощу, сонця і грози
Культура

Сьогодні, 14:04

thumb img
Французька весна 2019: Оголошено кінопрограму фестивалю