Цікава інформація, поки що у вигляді чутки з’явилася в соціальних мережах про результативні переговори між тимчасовим урядом Сирії та Туреччиною про передачу останній суверенної військової бази в Пальмірі, яка співмірна за розмірами з американською базою Рамштайн у Німеччині.

Наразі, немає достатньо підтверджених даних із надійних джерел, які б однозначно підтверджували цю інформацію. Втім згадки про переговори між Туреччиною та новим сирійським урядом щодо військових баз у Пальмірі та на базі Т4 у провінції Хомс з’являлися у лютому 2025 року (наприклад, Reuters та The Times of Israel), правда йшлося, швидше, про наміри.

У разі, якщо чутки підтвердяться, а диму без вогню, як відомо, не буває і останні ізраїльські удари по базах в Пальмірі та Т4 як раз говорять на користь цієї версії і можуть розглядатися як спроби запобігти такому сценарію, то Туреччина значно розширить свою військову присутність в Сирії, що перетворить її на ключового гравця в регіоні, здатного контролювати центральну Сирію та впливати на постконфліктний порядок.

Це перетворить Туреччину на ключового гравця в регіоні

Серед загроз для реалізації такого плану слід виділити зростання ймовірності конфлікту з курдськими силами. Оскільки Анкара розглядає курдські загони (YPG) на північному сході Сирії як загрозу через їхній зв’язок із Робітничою партією Курдистану (PKK). База в Пальмірі могла б слугувати плацдармом для операцій проти курдів, що потенційно загострить турецько-курдський конфлікт, але водночас слугуватиме стримуючим чинником для курдів в їхніх спробах отримання більшої автономності від уряду в Дамаску.

З боку Росії та Ірану, які підтримували режим Асада, турецька присутність в центральній Сирії може бути сприйнята як пряма загроза їхнім інтересам. Росія, попри виведення частини сил із Сирії після падіння Асада в грудні 2024 року, прагне зберегти бази в Хмеймімі та Тартусі. База в Пальмірі може ускладнити російський контроль над повітряним простором Сирії та логістикою. Іран, також може вдатися до ескалації через проіранські ополчення, що призведе до протистояння з Туреччиною. Хоча їхні відносини вже і до цього балансують на межі відкритого конфлікту через курдів.

Для Ізраїлю, який вважає Сирію своїм прохідним двором, поява бази означатиме зростання ризиків регіональної конкуренції, враховуючи, що Анкара й Тель-Авів мають напружені відносини через війну в Газі.

Не зрозуміло, як до цього поставляться союзники по НАТО. У будь-якому випадку не варто очікувати повного схвалення такого рішення з боку всіх членів Альянсу. Правда, чи існуватиме Альянс далі у нинішньому вигляді — залишається відкритим питанням. В цьому контексті можна розглядати і, начебто, наміри Туреччини легалізувати базу на міжнародному рівні для уникнення дипломатичної ізоляції чи санкцій через ООН.

Контроль над Пальмірою може дати Туреччині доступ до сирійських ресурсів (нафта, газ) і маршрутів їх транспортування. Це зміцнить позиції Анкари в енергетичній грі на Близькому Сході, але водночас загострить конкуренцію з іншими державами.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV