Колись участь в змаганнях з міжнародного публічного права (так званий мут-корт імені Джессапа) перевернула мої уявлення про світ права. Суть змагання – представлення позицій держав, між якими ніби виник спір, перед Міжнародним судом ООН (далі – МС ООН). Підкреслю, що обставини у спорі вигадані, а от міжнародне право цілком реальне.

За десять років реальними стали й обставини: Україна звернулася до МС ООН з позовом проти Російської Федерації. У позові Україна стверджує, що Росія порушує Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму шляхом надання зброї та інших видів допомоги незаконним збройним формуванням, які діють на території України. Окрім цього, Росія порушує Конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, оскільки здійснює дискримінацію щодо неросійських громад, які проживають на окупованій території Кримського півострова, зокрема, спільнот етнічних українців і кримських татар.

Що важливо: Україна також звернулася до Міжнародного суду ООН із проханням запровадити тимчасові заходи, спрямовані на запобігання продовженню порушень прав людини з боку РФ протягом розгляду справи судом по суті. Власне, слухання по застосуванню цих заходів і проходитимуть у Суді уже 6-9 березня.

Водночас, до слухань залишаються лічені дні, а коментарів від нашої влади практично немає. Які питання виникають у наших громадян та які на них очікуються відповіді?

Що це взагалі за суд і що він може вирішити?

МС ООН створено саме для розгляду міждержавних спорів. Між Україною і Росією виник саме такий спір. Історично, людство просто воювало. У 20 сторіччі стало можливим повоювати, а потім ще й «посудитися». Рішення МС ООН зазвичай вирішують спір по суті, є обов’язковими для його сторін та можуть забезпечуватися Радбезом ООН.

То це Гаазький трибунал?

На жаль, не існує ніякого Гаазького трибуналу, хоча звучить соковито. Та й запам’ятовується легко. Але ні, це Міжнародний суд – це не трибунал.

Але чому ж ми не зверталися до Суду раніше?

Проблема у встановленні Судом власної юрисдикції щодо справи: поки держава не захоче передати спір за її участі в МС ООН, цього не станеться. Принаймні, за загальним правилом. Ясна річ, Росія не хоче. Однак, існують і винятки: ситуації, за яких МС ООН може визнавати власну юрисдикцію щодо спору незалежно від бажання держави. Саме цим і скористалася Україна, подавши позов у рамках Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Відповідно до цих Конвенцій юрисдикція МС ООН є обов’язковою як для України, так і для Росії. Втім, нам знадобилося чимало часу для підготовки відповідного позову.

Що це за тимчасові заходи?

За аналогією з відомими в практиці національних судів заходами, МС ООН може зажадати від держав-учасників спору утриматися від певних дій або ж вчинити їх. Саме це і просить Україна. Наразі важко спрогнозувати, яким буде рішення Суду. У будь-якому разі, воно не повинно вплинути на розгляд справи по суті.

Які шанси України на перемогу?

На мою думку, перемогою є сам факт прийняття Судом заяви України до розгляду ймовірність визнання юрисдикції та наступного розгляду спору по суті досить висока. Водночас, вкрай важко прогнозувати кінцевий результат: стартові позиції у нас непогані, заяви підготовлені якісно, але аргументи на користь Росії також є.

Для чого винаймати іноземну юридичну фірму?

МС ООН не є найпопулярнішою судовою установою у світі. З часу його виникнення, розглянуто не більше сотні справ. Одна з них стосувалася України – пам’ятаєте спір з Румунією за острів Зміїний? І тоді, і зараз ми, як і абсолютна більшість держав світу, зверталися за порадами до спеціалізованих юридичних фірм, які винятково добре знаються саме на міжнародному публічному праві та представленні позицій перед Судом. Водночас, нагадаю, що в Україні існує потужний студентський рух «мутерів» - хтозна, можливо, коли-небудь хтось з нас замінить іноземних радників.

Що відбуватиметься 6-9 березня і де дивитися?

6-9 березня МС ООН розглядатиме питання щодо вжиття тимчасових заходів на прохання України. Україна просить багато речей, якщо узагальнити – щоб Росія припинила підтримку бойовиків та дискримінацію татар. Україна та Росія по черзі усно представлятимуть свої позиції перед Судом. Яким буде рішення Суду, спрогнозувати вкрай складно. У своєму прес-релізі МС ООН повідомляв, що вестиме он-лайн трансляцію усних слухань.

А далі буде розгляд справи по суті. Як правильно зазначив міністр юстиції Павло Петренко, це може затягнутися на роки. Чи задовольнить нас рішення Суду на всі сто – навряд. Чи буде воно категоричним та рішучим – також навряд. Найбільш імовірно, що воно буде компромісним та «двостільцевим», як і більшість рішень МС ООН. Адже міжнародне право – це часто пошук компромісу.

Проте одне я знаю точно: Україна наразі показує приклад усьому цивілізованому світу, яким шляхом потрібно вирішувати суперечки. І ми варті поваги від цього світу та його підтримки.