Все рідше чути слово «перемога» і все частіше — «перемовини». Замість «мобілізації» — «економічне бронювання». Промовляти «демобілізація» скоро стане взагалі протизаконно. За План Перемоги тепер відповідає Байден, ми — вмиваємо руки. Фортеця Вугледар виявилася не таким вже й стратегічним містом, а до втрати кожного дня по селу ми вже звикли.

Скільки міст ще віддамо до кінця року вже відомо, тому можна починати писати цілий альбом. При в'їзді в Київ на військовому пікапі тричі підрізають, один раз поморгав аварійкою, а в тебе перед очима досі стоїть відірвана нога побратима. Ти фізично відчуваєш цю прірву і дивишся вниз без страху, бо він залишився десь там, в посадці.

Читайте також:

Олександр Коваленко

Після Вугледара. Що далі?

Весь Facebook наповнений ліжком із доларів працівника МСЕК та незакритими зборами волонтерів. Згадується Хрещений батько-2, де вечірка в Гавані тривала, поки в місто не увійшли війська Кастро.

Ми вже стільки втратили часу, ресурсів та людей, що кардинальні зміни зараз, зможуть лише стабілізувати ситуацію в майбутньому. Але ми продовжуємо обирати стратегію страусів, бо голова в піску — це набагато безпечніше, ніж дивитися правді в очі.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV