Савченко і точкові репресії
Прокурор каже "треба", суд відповідає "так"! Ну, дасть послаблення на три роки. Така собі "маржа" юридична, припуск: просити трохи більше, щоб суд міг милосердя явити.
Я гадаю, що разом із терміном "гібридна війна" (насправді не гібридна, а часткова, раніше небачена - військові дії та захоплення території на тлі збереження торгово-економічних відносин) у життя повинен увійти термін "точкові репресії".
За часів Сталіна показові процеси були масовими. У Надії Савченко знайшли б десятки спільників. Та що десятки! Сотні! А у Сенцова була б ціла мережа турецько-японсько-німецької агентури. І всі б зізналися. Всі. І не такі розколювалися.
А тут вибіркові удари. Коли спрямовані, це Ходорковський (тремтіть, олігархи) або Литвиненко (тремтіть, розвідники, за зраду - смерть). Коли – випадкові. До них, гадаю, належать Савченко та Сенцов. Але достатньо кількох, і боятимуться всі.
Засудили жінку, яка лайки ставила в ФБ і перепощувала проукраїнські тексти, до виправних робіт, а знаряддя злочину - комп'ютер - зламати разом із мишею. І вже всі користувачі думають: «А ми як?»
І масових репресій не потрібно. Досить точкових. Так гуманніше. І що важливо - економічніше.
Це чорна сторінка в історії Росії. І їм потім її читати. А нам зараз в цьому жити. І ми виживемо.
Текст публікується з дозволу автора
