Росія та кроляча нора
Захоплення Криму не є фіналом процесу. Він був його початком. Географія гібридної війни не буде обмежуватися Україною — полем бою оголошений весь континент
Цей матеріал підготовлений у межах проєкту Кримська редакція — ініціативи українських журналістів з Криму, покликаної знайти інструменти і рішення для деокупації та реінтеграції півострова.
У 2008 році Росія вторглася на територію Грузії. У той момент у багатьох була спокуса оголосити те, що сталося, ексцесом. Винятком із правил і випаданням із норми. У 2014 році Росія окупувала Крим — і на мапі подій проявилася ще одна точка. Між ними можна провести пряму й оцінити її траєкторію.
Захоплення півострова стало початком нової епохи. Усе, що відбулося після, лише результат того, що сталося. Вторгнення на Донбас, збиття пасажирського боїнга, вибухи на складах у Чехії, спроба вбивства Скрипалів і Навального за допомогою хімічної зброї — все це було наслідком окупації Криму. Росія обрала іншу модель поведінки, і тепер відбитки пальців Кремля можна знайти по всьому світу.
Втручання в чужі вибори, хакерські атаки, шпигунська активність — Москва послідовно перевіряє межі дозволеного. Там, де вона не зустрічає опору, йде далі. У 2014 році Кремль перестав грати за універсальними правилами, встановленими у світі після Другої світової. І тепер він зацікавлений у тому, щоб ці правила остаточно пішли в небуття.
У багатьох є велика спокуса оголосити окупацію Криму ще одним винятком із правил. У багатьох ще живе надія, що Кремль погодиться повернутися до докримської моделі поведінки. Але останні вісім років Москва займається лише тим, що намагається перезавантажити 1991 рік.
Крим здійснив системну трансформацію самої Росії
Значна частина російської еліти переконана, що Москва не програвала холодної війни. На їхню думку, розпад Союзу відбувся не стільки через крах радянської моделі, яка не витримала протистояння із західною, скільки через те, що Кремль добровільно погодився приєднатися до клубу західних гравців.
Вони вважають, що Росія в односторонньому порядку вирішила зняти загрозу ядерної війни, яка висіла над світом. А тому в їхньому світовідчутті Москва не програвала — вона добровільно погодилася піти на компроміс і була зраджена. Зраджена тим, що їй не дісталося місця у «світовій президії». Тим, що її право на власну «зону впливу» було піддано сумніву.
Російське уявлення про те, що сталося наприкінці 1980‑х років, може не мати нічого спільного з дійсністю. Але тут починає діяти «теорема Томаса»: якщо російські еліти вірять у таку реальність, то вона стає реальністю за своїми наслідками. Окупація Криму була водночас і фіналом старої епохи, і початком нової.
У межах цієї нової реальності Москва свідомо інвестує в хаос. Своє завдання вона бачить у тому, щоб занурити світ у турбулентність. Крах наявних правил зумовить необхідність вироблення нових, і Москва сподівається, що внаслідок цього процесу зможе посилити свої позиції.
До того ж Крим здійснив системну трансформацію із самою Росією. Захоплений регіон перетворився для країни в якусь подобу «персня всевладдя» з роману Толкіна. Кожен день перебування півострова у складі РФ змушує країну змінюватися. У гірший бік.
Окупація Криму стала вірусом, який проникає в усі державні тканини. У 2014 році Росія перестала бути раціональною країною. Натомість вона стала країною, яка раціоналізує. Усе її внутрішнє життя тепер спрямоване на виправдання того, що сталося. Уся її система уявлень про світ тепер покликана пояснювати справедливість захоплення українського півострова.
Це матиме наслідки. Якщо вже Москва захоплювала Крим заради того, щоб захистити його від України, то й надалі Кремль сприйматиме Київ як джерело небезпеки. Якщо Захід не визнає російський суверенітет над півостровом, то, на думку Кремля, жодного загального розуміння «права» між Росією і Заходом бути не може.
Москва буде демонстративно викреслювати себе із загального правового простору — бо він відмовляється легалізувати окупацію. Кремль продовжить атакувати український суверенітет, тому що в його картині реальності Україна залишається джерелом загрози.
Захоплення Криму не є фіналом процесу. Воно є його початком. Географія гібридної війни не обмежиться Україною, полем бою оголошено весь континент. У 2014 році Росія оголосила війну не Києву, цю війну оголошено Заходу. А Україна стала жертвою вторгнення всього лише за свою спробу переміститися з російської орбіти на європейську. •
Всі матеріали проєкту Як ми будемо повертати Крим українською, російською, англійською та кримськотатарською шукайте на спеціальній платформі сайту НВ.
Проєкт Кримська редакція реалізується за фінансової підтримки Посольства США в Україні.
