Цього тижня Кремль оголосив про плани щодо перегляду своєї ядерної доктрини, менш ніж за місяць після того, як несподіване вторгнення України в Росію перетворило на повне посміховисько часті ядерні погрози Москви. В інтерв'ю 1 вересня заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков підтвердив, що Росія перебуває в процесі внесення змін до своєї доктрини щодо застосування ядерної зброї, звинувативши при цьому Захід у розпалюванні «ескалації» війни з Україною.

Нинішня ядерна доктрина Росії була розроблена Володимиром Путіним у 2020 році. У ній ідеться, що Російська Федерація залишає за собою право застосувати ядерну зброю у відповідь на ядерний напад або якщо «саме існування держави опинилося під загрозою». Хоча ймовірність того, що нинішня війна активує будь-який із цих пунктів, практично нульова, це не заважає Путіну регулярно з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії влаштовувати демарші з брязканням ядерною зброєю.

Ядерна бравада кремлівського диктатора почалася, щойно російські танки вперше перетнули український кордон рано вранці 24 лютого 2022 року. У своєму публічному зверненні, оголосивши про вторгнення, Путін попередив західних лідерів, що будь-яка спроба втрутитися призведе до таких наслідків, «яких ви ще не бачили за всю свою історію». Три дні потому він підкреслив це, привівши ядерні сили Росії у стан підвищеної боєготовності.

Брязкання ядерною зброєю Кремля явно спрацювало проти Заходу

Ця початкова ядерна позиція задала тон усьому вторгненню: Путін та інші кремлівські чиновники постійно вдавалися до тонко завуальованих ядерних погроз в очевидній спробі підірвати підтримку України з боку Заходу. Під час одного особливо гучного інциденту у вересні 2022 року, коли Путін готувався анексувати значну частину України, він прямо згадав про величезний ядерний арсенал своєї країни та заприсягся використати «всі наявні в нашому розпорядженні засоби» для захисту російських завоювань. «Це не блеф», — заявив він.

Використання Росією ядерного шантажу широко засуджується як нерозважливе, проте не можна не визнати, що воно виявилося вельми ефективним щодо західних лідерів, які намагаються уникати ризику. З лютого 2022 року ядерні погрози Москви підживлюють культуру управління ескалацією в західних столицях, яка послідовно обмежує постачання зброї Києву і призводить до введення абсурдних обмежень на право України захищати себе. Дійсно, здатність Путіна залякувати Захід стала, мабуть, його найбільшим успіхом у всій цій війні.

У той час як брязкання ядерною зброєю Кремля явно спрацювало проти Заходу, на Київ воно справило набагато менший вплив. Протягом усієї війни Україна неодноразово демонструвала готовність викрити путінський блеф і майже повну відсутність занепокоєння з приводу перетину так званих «червоних ліній» Росії.

Наприкінці 2022 року Путін заявив, що столиця української області Херсон «назавжди» приєдналася до Росії. Лише кілька тижнів потому Україна звільнила це місто. Замість того щоб потягнутися до ядерної кнопки, російський правитель віддав наказ своїм розбитим військам відступити через Дніпро. Так само, коли Україна проігнорувала численні попередження Москви і продовжила топити або серйозно пошкоджувати російські кораблі, завдавши шкоди приблизно третині всього Чорноморського флоту Росії, це не призвело до початку Третьої світової війни. Навпаки, Путін спокійно наказав своїм військовим кораблям, що залишилися, піти з Криму у відносну безпеку російських портів.

Найсерйознішого удару по переконливості ядерних загроз Кремля було завдано в останні тижні транскордонним наступом України на Курську область Росії. Вторгнувшись у саму Росію, Україна перетнула найчервонішу з усіх російських «червоних ліній». І все ж Путін укотре вирішив не йти на загострення. Далекий від того, щоб почати ядерний Армагеддон, він активно намагається применшити значення вторгнення України, називаючи його «провокацією» і вдаючи, що перша іноземна окупація російської землі з часів Другої світової війни не є чимось незвичайним.

Млява відповідь Путіна на українське вторгнення в Росію не залишилася непоміченою. Зокрема, президент України Володимир Зеленський скористався цією слабкою реакцією і закликав скасувати всі обмеження на використання західної зброї на території Росії. «Уся наївна, ілюзорна концепція російських червоних ліній, яка превалювала в оцінках війни серед деяких наших партнерів, звалилася цими днями десь під Суджею», — прокоментував Зеленський, маючи на увазі російське місто в Курській області, яке наразі перебуває в українській окупації.

Кремлівські чиновники, схоже, також усвідомлюють небезпеку і, безсумнівно, прекрасно розуміють, що вторгнення України в Росію призвело до того, що їхні ядерні погрози мають дедалі порожніший вигляд. Це, безумовно, пояснює їхній нинішній інтерес до перегляду російської ядерної доктрини. Поки що незрозуміло, якої форми можуть набути ці зміни, але можна з упевненістю припустити, що вони призведуть до зниження порогу застосування ядерної зброї та будуть ретельно вивірені, щоб повернути фактор страху і послати союзникам України недвозначний сигнал про стримування. Якщо західні лідери нарешті не зважаться протистояти цьому ядерному шантажу і не продемонструють, що вони не готові більше давати себе залякувати, наслідки можуть бути катастрофічними.

Нормалізація Росією ядерних загроз безпрецедентна і являє собою найсерйозніший виклик міжнародній безпеці з часів закінчення холодної війни. Якщо західні лідери дозволять ядерним погрозам Путіна досягти успіху в Україні, він неминуче застосує ту саму тактику проти інших жертв. Це послужить джерелом натхнення для інших автократичних режимів. Тим часом інші країни помітять бездіяльність Заходу і дійдуть висновку, що без власної ядерної зброї вони більше не можуть почуватися в безпеці. За кілька років світ може зіткнутися з перегонами ядерних озброєнь, що зведуть нанівець десятиліття прогресу в царині нерозповсюдження і відкриють нову небезпечну еру міжнародних відносин, у якій перспектива ядерної війни вже не буде немислимою.

Єдиний спосіб уникнути цього катастрофічного падіння в безодню ядерної нестабільності — зупинити Росію в Україні. Протягом останніх двох з половиною років страх Заходу перед ескалацією був найпотужнішою зброєю Путіна. Настав час його роззброїти.

Переклад NV

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV