Російські солодощі

Кілька днів усі в українському медіа-просторі (і частково в російському теж) кепкують і насміхаються над санкціями Кремля проти українських політиків і підприємств.

Так, цей список – привід посміятися і згадати Петрова-Боширова. Хоча, заради справедливості, зазначимо, що він разів у 5-10 менший, ніж аналогічний український список. Російські санкції проти України – це 322 персони, 68 юросіб, українські проти РФ – 1759 персон, 786 юросіб.

Водночас, у російському списку проглядаються деякі цілком прагматичні політичні та торговельні устремління – віджати дещо в українських олігархів у Криму і близьких до нього регіонів РФ, викинути з російського ринку і ринків країн СНД українських виробників ліків, КрАЗи та багато що ще. Проглядається і хитра схема фінансової підтримки на виборах Медведчука і його політичного контексту.

Але – і це найнеприємніше для українського політичного поля – здається, Кремль вирішив пограти з Україною в рефлексивну гру. Що загалом характерно для гібридної війни.

Кремль вирішив пограти з Україною в рефлексивну гру

Рефлексивне управління – це така асиметрична гра, де наступні дії одного супротивника залежать від реакції іншого. Де один гравець дає супернику завідомо неправдиві підстави для ухвалення тим деструктивних рішень. Люди, які відповідають в адміністрації президента РФ за український напрям, добре знайомі з технологіями і методологією Щедровицького, Лефевра, Лепського та інших із товариства "методологів". І ось тепер, наскільки можна судити, ці люди дуже уважно стежать за полемікою в українському інформаційному просторі після закинутої наживки у вигляді "політичної" частини списку санкцій.

Ось дивіться, у списку немає Порошенка. Але є Тимошенко. Зрозуміло чому: Кремль підтримує Тимошенко і боїться Порошенка. Чи ні, навпаки: тому що Кремль підтримує Порошенка і боїться Тимошенко. А ще в списку немає Гриценка! Це тому що вони його бояться, тому щодо нього заведено в РФ дві кримінальні справи. Або навпаки – це вони його так підтримують, тому що вважають меншим злом. І так далі.

Чим більше українські політики реагують на "політичну" частину російського списку, тим ефективніша акція. І виявиться, що зліплений абияк список з випадкових (або невипадкових?) прізвищ українських політиків – це фактор деструкції, регульованого хаосу і рефлексивного управління в українському політикумі. У цьому випадку наступний крок Кремля буде продуманий набагато тонше, влучніше і ефект від нього буде цілком відчутним.

Єдиний спосіб мінімізувати або взагалі – помножити на нуль дієвість "політичної" частини списку – ігнорувати в публічному просторі логіку його складання. І припинити конспірологічні розбірки.

А спосіб збільшити вплив російського списку – продовжити публічні чорні піар-кампанії проти Порошенка, Гриценка, Тимошенко і навіть Медведчука.

Але Кремль створив для українських політиків занадто яскраву, смачну, відчутну спокуса – потягати один одного за холки, потягати за барки, покусати, поколоти, покепкувати, попідколювати. Чи вистачить у них волі, мужності, самообмеження і витримки не скористатися таким приводом та ігнорувати частування політтехнологів "північного сусіда"?

Зрозуміло, питання риторичне.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени