Росія залишилася не при справах

3 травня 2018, 10:23
9281
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Путін був на крок попереду своїх супротивників у шаховій партії на міжнародній арені. Але тепер у нього не залишилося виграшних ходів

Кінець квітня був надзвичайно багатий гучними подіями на міжнародній арені. А Росія явно залишилася не при справах. Президент Південної Кореї і диктатор Північної посадили сосну миру трохи на південь від лінії припинення вогню, яка досі розділяє дві держави. Президент Франції Еммануель Макрон здійснив державний візит до Вашингтона (де також посадили дерево – дуб). Після його дружніх переговорів з президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом пішов явно менш сердечний обмін люб'язностями з німецькими канцлером Ангелою Меркель, яка здійснила таку ж подорож, але кілька днів по тому.

Міністри закордонних справ і оборони G7 зустрілися в Торонто, а в п'ятницю в НАТО провели зустріч на рівні міністрів з нагоди призначення Майка Помпео держсекретарем США. Під тиском масових протестів прем'єр-міністр Вірменії Серж Саргсян подав у відставку. Мирні мітинги у Вірменії тривали весь тиждень, не дозволяючи його наступнику вступити на посаду. Російська політика і ставлення обговорювалися на неспокійних вулицях Єревана і навколо дипломатичних столів, але Кремль ніяк не сприяв цим дискусіям і участі в них не брав.

З усіх новин, потрясіння у Вірменії має вирішальне значення для Москви. Не тільки тому, що маленька держава Південного Кавказу є одним з небагатьох союзників Росії. Це той випадок, коли непорушний режим валиться під натиском несподіваного громадського повстання. І вся ситуація – тривожний сигнал для Москви.

Ареною для демонстрації своєї міжнародної значущості Росія може вибрати Сирію

Офіційні ЗМІ ігнорували протести аж до останнього моменту падіння режиму. Очевидно, Кремль вважав, що опозиція буде придушена. Але рішення Саргсяна не вдаватися до насильства, а піти у відставку, показало, що президент Росії Володимир Путін був не готовий до такого розвитку подій. Амбівалентна офіційна лінія Москви підтримує «консенсус» з акцентом на те, щоб всі сторони вірменської кризи взяли на себе зобов'язання зберегти союз з Росією. Контакти з опозоцією, що раптово отримала перемогу, як і раніше зведені до мінімуму, але начальник Служби зовнішньої розвідки (СЗР) Сергій Наришкін вирушив у Баку, щоб обговорити ситуацію з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим. Цей більш-менш дружній правитель ніколи не гребував розправлятися з внутрішніми протестами в минулому. Але проблема для Москви полягає в тому, що він може спробувати використовувати заворушення в Єревані, щоб почати наступ на Карабах.

Ареною для демонстрації своєї міжнародної значущості Росія може вибрати Сирію. Тим більше, два роки тому Путін почав військову інтервенцію через бажання зупинити хвилю революцій. Спільний ракетний удар США, Франції і Великобританії 14 квітня по сирійських базах з хімічною зброєю кинув російську політику в невизначеність. Хоча Генштаб і продовжує стверджувати, що більшість ракет не досягли мети або були перехоплені. Смутно описана опція забезпечення режиму Башара Асада сучасними космічними ракетами С-300 фактично була розгромлена заявою Ізраїлю про готовність атакувати цю потенційну загрозу. Тим часом, перешкоди у американських безпілотників і літаків EC-130 Compass Call можуть стати причиною контркібератак, які відкриють російські бази для ударів терористів. А псевдомирний процес, що просувається Росією, опинився в глухому куті: спецпредставник ООН в Сирії Стаффан де Містура підтвердив це, на велике розчарування російського МЗС.

Найбільш спірне питання в тупиковій сирійської ситуації – залучення Ірану. Це – єдина держава-союзник Росії в підтримці режиму Асада, яка до того ж засуджує США за зв'язки з Ізраїлем. Російське керівництво з побоюванням спостерігало, як Макрон і Меркель намагалися умовити Трампа не відмовлятися від ядерної угоди з Іраном, відомої як Спільний всеосяжний план дій (JCPOA). Москва виступає за збереження цієї угоди. Але європейський план також передбачає ведення переговорів про регіональну діяльність Ірану: по суті, це означає скорочення впливу Ірану на ситуацію в Сирії. А це ставить російські сили під загрозу великого ризику. Крах ядерної угоди поставить Росію в ще більш невигідне становище: іранські сили в Сирії, разом з російськими радниками і найманцями, можуть стати мішенню для ударів Америки та Ізраїлю.

Більшість росіян погоджуються з підтримкою режиму Асада, навіть якщо така стане причиною прямих атак США. І хоча Путін роздуває провоєнні настрої, він прекрасно розуміє, що це просто «принципова» позиція і бій нерівний. Для нього сирійський конфлікт – засіб змусити Вашингтон серйозно ставитися до Москви, але не стати справжнім супротивником на полі бою. І в цьому сирійський проект виявився більш успішним, ніж очікувалося. Правда, доти, доки Трамп випадково не згадав «дуже сувору боротьбу США» в Сирії з «російськими військами». Тоді успіх перетворився на явний тягар і вразливість. Ні у Москви, ні у Вашингтона немає узгодженої стратегії управління сирійської війною. Але послідовність дій залишила російські сили застряглими у відкритій позиції, а ініціативу захоплюють інші держави. Москва не може передбачити наступний крок США, а спроба підготуватися до гіршого варіанту – безнадійна. «Патріотична» мобілізація в країні – не найкращий результат. І розсудливі російські експерти почали ставити під сумнів надмірне оспорювання сили могутнього противника в Білому домі.

Навіть кремлівські конспіратори не підозрюють США в причетності до безладів у Вірменії. Але навіть якщо б США були причетні, висновок напрошується сам собою: Росія майже нічого не може зробити, щоб зупинити цю «безбарвну» революцію. Путін був на крок попереду своїх супротивників у шаховій партії на міжнародній арені. Але тепер у нього не залишилося виграшних ходів. Пасивність не здатна допомогти з мінливими союзниками й інтригами: внесок Росії в будь-яку кризу, що розвивається – не викликає сумнівів. Напруження в РФ не пом'якшити паузою; але розумний відступ також навряд чи можливий – Кремль чудово бачить зростання рішучості на Заході і спостерігає за владою вулиць в Єревані.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більше поглядів тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№9)

Справа, котра топить президента

Напередодні президентських виборів Петро Порошенко опинився в епіцентрі потужного скандалу в оборонному секторі, який може коштувати йому другого терміну

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Вчора, 18:55

thumb img
Поважаю євреїв і росіян, але президентом повинен бути українець. Користувачів Facebook обурила фраза політолога Палія
Країни

Вчора, 14:17

thumb img
В Індонезії рятують самицю орангутана. В її тілі знайшли 74 кулі
LOL

Вчора, 12:27

thumb img
Сусід, що вийшов за пивом. Соцмережі висміяли Віталія Кличка, який інспектував Шулявський міст у смішній кепці