Росія може скористатися моментом

31 травня 2018, 06:28
2172
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Польща вирішила не чекати липневого саміту НАТО у Брюсселі. Варшава хоче, щоб США розмістили свої війська у Польщі на постійній основі

Відповідно до заяви міністерства оборони, Варшава готова витратити $2 млрд на заснування спільних військових об’єктів, а також забезпечити зручний спосіб переміщення американських сил.

Польща тільки починає домагатись того, про що країни Балтії та Центральної Європи просять ще з часів вступу до НАТО у дві хвилі – у 1994 та 2004 роках, які хочуть, щоб Альянс заповнив безпековий вакуум у цій частині Європи.

У розумінні цих країн це означає осісти на їхній землі на постійній основі, а не відповідно до системи ротації, яку чотири роки тому затвердив НАТО на саміті в Кардіффі, Уельс. А ще присутність американських військ у цих країнах матиме подвійне значення: захищатиме та слугуватиме запобіжним засобом від будь-якої російської загрози.

Та на політичному поприщі це прохання має дещо більш фундаментальне значення. Це говорить про те, що Європі не до вподоби ідея забезпечувати безпеку на континенті.

«Європа може себе захистити?, – запитував Іван Кравцев, директор Центру ліберальних стратегій у Софії, відкриваючи 28 травня історичний форум у Берліні. – Чи проект післявоєнної безпеки зазнає поразки? Європа сприймає мир як належне».

Польща від свого прохання не відступить

Ремарки Кравцева по-особливому звучать для німців. З часів возз’єднання Німеччини та Європи, німецькі збройні сили стали настільки спустошеними та дезорієнтованими у своїй стратегії та лідерських амбіціях, що тепер просто нездатні виконати зобов’язання перед НАТО: а саме забезпечувати ротаційне розміщення своїх військ у Польщі та країнах Балтії.

Польща від свого прохання не відступить. Їхній екс-міністр МВС Радек Сікорські (який також перебував на посаді міністра оборони) свого часу зробив це завдання одним із пріоритетних. Але тоді, коли Сікорські вважав за необхідне для ЄС заснувати систему надійного захисту та безпекової політики, щойно створена адміністрація нового президента Обами переключила свою увагу з Європи на Азію.

Відтак плани Сікорські не мали продовження – і не тільки тому, що Великобританія заблокувала запит, який передбачав заснування Євросоюзом власної військової бази. Це трапилось тому, що за кількома винятками, Європа не діє стратегічно. Насправді, якими би не були наслідки протистояння адміністрації Трампа та європейців навколо рішення Вашингтона розірвати ядерну угоду з Іраном, – це не стане каталізатором розвитку стратегічної автономії у Європі.

Коротше кажучи, попри різні незгоди між Європою та США щодо торгівлі та ситуації з кліматом, Америка залишається парасолькою безпеки для Європи.

Є ще одна причина, через яку Польща винесла своє прохання на порядок денний у своїй міжнародній та оборонній політиці. З огляду на те, що Берлін, Париж та Лондон хочуть, щоб Іран і надалі дотримувався умов ядерної угоди, столиці шукають якомога більшої підтримки у Росії (і не в меншій мірі у Китаю).

Просто великі європейські країни хочуть побачити уже якийсь кінець сирійській війні, а відтак поляки нервуються щодо їхньої співпраці з Володимиром Путіним. Варшава побоюється, що враховуючи напруженість у трансатлантичних відносинах, особливо між Меркель і Трампом, Росія може скористатись моментом. Зрештою, Росія завжди ставила за ціль ослабити зв’язок Європи та США, що мало би катастрофічні наслідки для НАТО.

Росія також завжди переслідувала ще одну ціль – сформувати та підтримувати особливі відносини з Німеччиною, культивуючи так званий східний напрям, специфічну європейську політику, яка вже тривалий час являється каменем спотикання у ставленні соціал-демократичної партії до Росії.

Тим не менш, станом на сьогодні ні канцлер Ангела Меркель (та її міністр МВС Хейко Маас), ні французький президент Еммануель Макрон не показують якихось ознак сумніву. Вони не готові знімати санкції, накладені на Росію після анексії Криму та її гібридне втручання на Схід України у 2014 році, в надії досягнути домовленостей Путіним щодо підтримки політики збереження ядерної угоди з Іраном.

Так, Меркель та Макрон говорять про необхідність діалогу та певного роду партнерства з Росією, про що заявляли під час своїх недавніх окремих розмов з Путіним. Та наразі російський президент не подав ніякого знаку про те, що саме він готовий викласти на стіл перемовин – будь це російська роль в Україні, Ірані чи війна в Сирії. Цей так званий напрям у бік Росії дав німецьким та французьким дипломатам не надто багато причин оптимістично розцінювати покращення у відносинах з Москвою. І так само думають у Лондоні, особливо після справи Скрипаля.

Так само можна бути певним і в реакції Москви (та деяких країн НАТО) на прохання польської влади розмістити війська Альянсу на ротаційній основі у Польщі та країнах Балтії. Мовляв, це провокація і зрив угоди, яку за замовчуванням у 1991 році заключили Росія та НАТО, за якою останній зобов’язався не розміщувати на постійній основі війська у Центральній Європі.

Та це були інші часи. І у випадку з Польщею НАТО отримало ще більш нагальну потребу їх переглянути.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джуді Демпсі на Carnegie Europe. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Подкасти Радіо НВ

Пропустили улюблену передачу? Не дослухали інтерв'ю? Хочете переслухати радіошоу з архіву?

Підпишіться на подкасти Радіо НВ на Soundcloud.
Слухайте та поширюйте!

Слухати подкасти

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Економіка

Сьогодні, 09:30

thumb img
СВОП Зеленського. Чому зростає ймовірність дефолту України
Геополітика

Сьогодні, 14:47

thumb img
Постріл в ногу всій країні. Подробиці скандальної заяви Луценка про список недоторканних від посла США
Політика

Сьогодні, 00:15

thumb img
Зеленський - ляпас, Коломойський - найяскравіший, Порошенко помилився: головне з інтерв'ю Авакова