Ринок землі та вимога МВФ

МВФ вимагає від України запустити ринок землі. Термін – початок 2018 року. Ця вимога йде врозріз з нашими національними інтересами. Поясню чому.

Обов'язково, до того, як земля стане товаром, необхідно провести підготовчу роботу. Її можна розбити на три етапи.

Перший етап – розмежування земель. Ми повинні знати, де державні землі, де муніципальні, де приватні, де орендовані тощо. Сьогодні ми блукаємо в пітьмі. У нас застаріла, неправдива інформація.

Щоб розмежувати землі, потрібні 70 тис. кваліфікованих землевпорядників та 2 роки. За оцінками експертів, цього достатньо, щоб створити сучасний цифровий кадастр, а після – реєстр власників землі.

Другий етап – інвентаризація. За деякими даними, 30-40% земель резерву вже розорано, це чорний ринок. Є ще землі померлих власників. За оцінками, 1,2 млн. колишніх власників паїв померли і не залишили спадщини, або їх спадкоємці не вступили в права спадкування. Крім того, є землі загального користування. За документами вони значаться як дороги, пасовища, місця загального користування. Але насправді використовуються для сільськогосподарського господарства, і це теж чорний ринок.

Третій етап – експертна грошова оцінка землі. Прогнозують, що 1 га української землі буде коштувати близько $ 1100-1200. Для порівняння, в Естонії 1 га - $ 5 000, у Польщі - $ 10 000.

У нас що, гірша земля? Ні, набагато краща, ціна повинна відповідати товару, ми не маємо права віддати свою землю за безцінь.

Всі три етапи – домашня робота, без неї нікуди.

Тепер щодо того, яким може бути ринок землі.

Є два шляхи.

Перший шлях: українська земля, через географічне розташування території та унікальні запаси чорнозему – такий же актив нації, як нафта для арабських держав.

Вона повинна належати тільки українським громадянам і українській державі, без права продажу іноземним фізичним або юридичним особам.

Вони можуть брати землю в довгострокову оренду, але не у власність.

Термін оренди для фермерів і великих землекористувачів – 7, 12 або 14 років, залежно від виду вирощуваних культур. Ліміт за кількістю землі в одних руках – так само, як в європейських країнах, де діють антимонопольні обмеження. Державний контроль за ефективним використанням земель.

Другий шлях: перехід до ринку землі через ринок оренди.

Запускаємо право продажу оренди землі. Банки повинні бути готові взяти в забезпечення кредитів договір оренди. Створюємо Земельний фонд або Земельний банк, який викуповує землю в разі потреби. Обов'язково впроваджуємо ліміт на кількість землі в одних руках та інші механізми, які допоможуть запобігти монополізації.

Яку б модель ми не вибрали, наша мета:

- зберегти структуру сільського господарства з поділом на дрібнотоварне, фермерське і великотоварне виробництво;

- стимулювати переробку сировини на готову продукцію. Якраз в переробці створюються робочі місця і основна додана вартість.

Вихід на приватний ринок в умовах, коли немає грошей, немає порядку, немає біржі – це хаос і війна всіх проти всіх.

Тому приймаємо дорожню карту реформи, встановлюємо терміни – і вперед.

Народні депутати, президент, влада зобов'язані захистити інтереси громадян України. В іншому випадку, їм нема чого робити на своїх місцях.