Ну а чому ні? Все правильно. Найбільші тіньовики в Україні – це громадські організації.

Але у мене одне питання до великих політичних лідерів: де ваше бажання прозорості, наприклад, у здачі найбільшого родовища «Юзівське»? Чи бачили ми декларації людей, які отримали наші надра всупереч закону? Чи бачили ми принаймні імена людей, які стоять за цією оборудкою?

Чи бачимо ми прозорість у запровадженні формули Роттердам+? Чи бачимо ми прозорість роботи НКРЕКП, яка системно підігрує Ренату Ахметову – ключового партнера президента, як колишнього, так і нинішнього.

Чи бачили ми прозорість, коли та хто притягнув в Україну кандидата в аудитори НАБУ пана Брауна для реалізації сценарію зі зруйнування антикорупційного бюро.

Чи бачили ми електронну декларацію Медведчука, людини, яка сьогодні спливає у різних справах – від підриву Ради до зачищення скрапленого газу.

Чи бачимо ми прозорість у роботі СБУ, яке продовжує бути ключовим органом для репресій проти бізнесу, і водночас президент позбавляє цей орган парламентського контролю, що є ключовою вимогою НАТО.

Чи бачимо ми прозорість у роботі на ринку азотних добрив, де зберігає монополію Фірташ.

Цей список питань дуже довгий.

Парламент знову провалив відміну електронних декларацій для громадських організацій. І як би майстерно не переводилися стрілки на Верховну Раду, не треба помилятися, режисер цього процесу сидить на вулиці Банковій.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени