Німеччина

Маленька драма супроводжує вибори в Німеччині 24 вересня. Ангела Меркель і її партія Християнсько-демократичний союз, схоже, виграють вибори четвертий раз поспіль, що зробить Меркель другим в німецькій історії канцлером, який обіймав цю посаду такий тривалий час. Навіть головний суперник Меркель, Мартін Шульц з лівоцентристської Соціал-демократичної партії, фактично припустив свою поразку, коли в останні дні передвиборчої кампанії описував умови, які він готовий виставити Меркель, а не переконував людей у тому, що він повинен очолити коаліцію.

У Німеччині не відбудеться великих змін. Але це не означає, що їх не буде в Європі. Для Меркель цей термін стане останнім, і тепер вона може подумати про те, що залишить після завершення своєї політичної кар'єри. Зараз немає нічого важливішого, ніж зміцнення Європейського союзу. Меркель слід вжити надзвичайних заходів, щоб утримати на плаву європейський проект і Єврозону, в тому числі, гармонійно співпрацюючи з Францією.

Франція

Говорячи про Францію, її надміру жорстке законодавство дає працюючим сильний захист та інші переваги, але це відбувається ціною високого рівня безробіття (зараз це більше 9%), оскільки ці ж закони позбавляють роботодавців стимулів наймати нових людей. Президенти Франції протягом 30 років вже й самі загубилися в цих законах і не досягли значного прогресу, оскільки профспілки, як правило, блокували будь-які ініціативи уряду. Але президент Еммануель Макрон сповнений рішучості здійснити прорив. Він націлений на те, щоб французьким компаніям стало легше наймати і звільняти працівників. І щоб наймачі могли обговорювати певні питання безпосередньо зі своїми співробітниками, а не з національними профспілками. За останній місяць особиста популярність Макрона впала на 14 пунктів, але його партія як і раніше має тверду більшість у парламенті (350 з 577 місць), що дозволить політикам уникнути хаосу парламентських дебатів і прийняти реформи за указом президента. Це важливе парламентське голосування призначене на 22 вересня.

Макрону потрібно знову змусити економіку Франції зростати – і якомога швидше. Крім того, Франція буде намагатися привести до ладу свою фінансову систему, реформувавши Єврозону. Але для цього потрібна участь Німеччини. І поки це складне завдання: Берлін вважає, що Німеччина стане єдиною країною, що візьме на себе витрати з оновлення Єврозони.

Кенія

8 серпня Кенія провела вибори, повернувши перемогу чинному президентові Ухуру Кеньятті. Напередодні цих виборів було чимало побоювань. Після виборів 2007 року, результати яких були суперечливими, було вбито 1400 осіб. На щастя, у 2013 році між протиборчими етнічними групами укладена угода, а міжнародні спостерігачі незабаром підтвердили результати виборів. Але кенійський політик Рейлі Одінга, який зазнав поразки в недавніх президентських перегонах, стверджує, що результат виборів був підтасований на користь Ухуру Кеньятти. Несподівано Верховний суд Кенії погодився призначити нові вибори на 17 жовтня. Це стало прецедентом для Африки. Проведення повторних виборів потребує значних фінансових витрат: за деякими оцінками, близько $100 млн. Успішні перевибори не перетворять країну в розвинену і стабільну демократію. Але це важливий крок.

Каталонський референдум

1 жовтня в Каталонії відбудеться референдум про незалежність. Іспанський уряд в Мадриді заявляє, що голосування незаконне, і Конституційний суд країни офіційно призупинив плебісцит. Але він все одно відбудеться. Каталонія – це 20% ВВП Іспанії. І це найвагоміша причина, через яку Мадрид не хоче, щоб регіон відділився. Хоча референдум не буде визнаний на міжнародному рівні, каталонські офіційні особи заявили, що будуть діяти в односторонньому порядку, якщо люди проголосують за незалежність. Це нерозумно, і це протримає країну в політичній напрузі. Іспанія ще не відійшла від терористичних атак і зовсім недавно вийшла з десятирічної економічної кризи, її економіка залишається досить крихкою. Таким чином, хоч цей несанкціонований референдум на даний момент є просто символічним, він може знову втягнути країну в кризу.

Курдський референдум

25 вересня іракські курди також збираються провести референдум про незалежність, який також технічно заборонений. Курди – етнічна група, яка налічує приблизно 30 мільйонів чоловік, що проживають в чотирьох країнах: Туреччині (близько 15 млн.), Ірані (близько 8 млн.), Сирії (близько 2 млн.) та Іраці (близько 5,5 млн.). Курди намагаються заснувати свою державу з часів закінчення Першої світової війни. Іракська Конституція 2005 року стала важливим кроком на шляху до досягнення цієї мети, створивши автономний регіон у країні, керований регіональним урядом Курдистану.

Але політичним поштовхом до створення курдської держави послужила боротьба курдів з «Ісламською державою Іраку і Леванту» з 2014 року. Курди зіграли важливу роль у поверненні іракського міста Мосул. Прихильники курдської незалежності вказують на свій внесок у цій боротьбі і заявляють, що вони заслужили мати власну батьківщину. До слова, в довгостроковій перспективі США буде підтримувати курдів, що, ймовірно, все-таки призведе до появи курдської держави. Але це ще більше загострить відносини між США з одного боку – і Туреччиною, Іраном, Сирією з іншого (всі вони виступають проти курдської державності). Новостворене курдська держава може стати причиною ще більшої кількості конфліктів в тій частині світу, де їх і так не бракує.

Переклад НВ

Повну версію читайте на сайті www. time.com

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени