Дональд Трамп і наступ популістів

«Тепер виклик очевидний: ми маємо справу з глобальною антиглобалізацією, народним фронтом популістів, націоналістичним Інтернаціоналом. «Сьогодні США, завтра – Франція», - написав на своїй сторінці в Twitter Жан-Марі Ле Пен. Нам буде дуже непросто перемогти їх, і тепер «лідера вільного світу» доведеться шукати десь в іншому місці. Але ми їх неодмінно переможемо», - пише Еш.

Під «народом» популісти насправді мають на увазі тільки частину цього народу

Він розповідає, що в путінській Росії панує щось схоже на фашизм. Туреччина Реджепа Таїпа Ердогана стрімко перетинає межу між неліберальною демократією і тим же фашизмом, а Угорщина Віктора Орбана вже є неліберальною демократією. У Польщі, Франції, Нідерландах, а тепер і в США необхідно зупинити перетворення ліберальної демократії в неліберальну.

«У Британії це означає стати на захист незалежності судів, парламенту і неупередженість ВВС. У США ми сьогодні спостерігаємо найсерйозніше випробування, яке потрібно пройти найпотужнішій і найстарішій системі стримування і противаг. Незважаючи на те, що республіканці, які мають більшість у Конгресі і Дональд Трамп зможе здійснити ключові призначення у Верховний суд, це ще не означає, що новий президент зможе робити все, що захоче», - зазначає автор.

Журналіст розповідає, що всі ці популісти-націоналісти спираються на ідеологію, згідно з якою безпосередньо виражена «воля народу» понад усе. І популістський лідер визначає себе як «голос» цього народу.

«При найближчому розгляді виявляється, що під «народом» популісти насправді мають на увазі тільки частину цього народу», - уточнює Еш.

Він цитує імпровізацію Трампа на мітингу під час кампанії: «Єдине, що має значення – це об'єднання людей. Тому що інші люди нічого не значать». Не мають значення «інші» - курди, мусульмани, євреї, біженці, іммігранти, темношкірі, еліти, експерти, представники ЛГБТ, космополіти та інші.

За словами Еша, нинішні хвилі популізму, що охопили одночасно багато країн, нагадують як хвилю глобалізованого лібералізму в 1990-х, так і хвилі фашизму і комунізму в 1930-1940-х.

«З цього можна винести два уроки: щоб ці хвилі вляглися, потрібен час; а для перемоги над ними потрібні хоробрість, наполегливість, постійність і розробка нового політичного лексикону, а також реальних вирішень реальних проблем», - говорить Тімоті Гартон Еш.

Він закликає приготуватися до тривалого протистояння, яке може тривати поколіннями.

«Ми ще не живемо в постліберальному світі, але наближаємося до нього. Сили, що стоять за хвилею популізму, могутні, традиційні партії часто слабкі, і впоратися з такими хвилями за день, зазвичай, неможливо», - підсумовує автор.