Чому людям необхідно сперечатись?
Британська письменниця та комедіантка Тімандра Харкнесс у статті для BBC Capital розповідає, чому не варто боятись сварок на роботі, та пояснює, коли конфлікти бувають корисними
Я впевнена, що ви погодитися зі мною, якщо я висуну припущення, що загалом люди прагнуть уникати конфліктів.
«Більшість часу ми намагаємось порозумітися з іншими», – говорить професор, що спеціалізується на аналізі розмов, Ліс Стоко з Університету Лафборо. Навіть якщо ми незгодні, то стараємось подати сигнал про те, що прагнемо зберегти дружні стосунки, змінюючи наші слова, жести чи навіть ритм мовлення.
«Ми намагаємось йти на поступки. Постійно тримаємо під контролем наші розмови, щоб старатися поставити людей у становище, у якому їм було б легко з нами погодитися», – говорить Стоко.
Особливо людям притаманно уникати протирічь на роботі. Хто хоче вступати у сварку з тим, з ким сидить поруч вісім годин щодня? Якщо це ще і твій бос, то стимул проявляти інакомислення тим паче менший. Та це може бути цілковито неправильна модель поведінки, згідно з Емі Галло, автора довідника про те, як боротися з конфліктами на роботі, опублікованого у Harvard Business Review.
«Кожен думає, що хоче працювати у мирній утопії, де всі між собою ладять, – говорить вона, – та якщо ми не вступаємо у суперечки, то не збираємось робити хорошу роботу, а це просто не є можливим».
Різноманіття ідей передбачає, що люди будуть сперечатися.
«Я бачу, що організації весь час говорять про те, як їм хочеться чути різні точки зору, як вони прагнуть до інклюзивної робочої атмосфери, та коли вони зупиняють суперечки, то по факту говорять: «Ми не хочемо чути інших думок». А це важливий спосіб поширювати різноманіття думок та налаштовувати на більш успішну роботу», – говорить Галло.
Різноманіття ідей передбачає, що люди будуть сперечатися
У науці, приміром, нові теорії перевіряються не тільки шляхом експерименту, але і піддаються сумнівам з боку інших дослідників. Професор Стюарт Фаєрштейн з Колумбійського університету думає, що такі процеси є необхідними, навіть якщо ти станеш їх жертвою. […]
Ти можеш думати, що не досить товстошкірий, щоб пройти крізь такі виклики. Яким би глибоким не був твій внесок у цю роботу, будь це інноваційні ідеї, пошук виходів із ситуації, чи пошук наукової істини, – ніхто не любить помилятися.
Дозвольте мені переконати вас, що суперечка варта того болю, який вона завдає.
По-перше, вона перевіряє конкурентоздатність ваших ідей. І це добре, стверджує Клер Фокс з Академії ідей.
«[…] Ви будете намагатись на найвищому рівні взаємодіяти з аргументами протилежної сторони, а тому будете старатись краще аргументувати, – говорить Фокс. – Ніколи не знаєш, що може змінити твою думку».
По-друге, ви маєте можливість проявити свою егоїстичну сторону, замість намагатися заперечувати її.
«Упередженість, догматизм та впертість – це паливо для формування кращих ідей, – вважає письменник Джонатан Рауч. – Ти не хочеш, аби люди заходили до кімнати, не будучи впевненими у тому, що говорять. […]»
По-третє, особливості людського мислення, які здаються дефектами, можуть насамкінець перетворитися на переваги. Візьмемо підтверджену упередженість або ж нашу схильність пильно видивлятись докази на користь існуючої думки.
«Якщо ти сам по собі, або якщо ти говориш лише з людьми, які з тобою погоджуються, то аргументів по цей бік тільки більшає, – говорить вчений-когнітивіст Х’юго Мерсьє, – і це може привести до завищеної самовпевненості та поляризації». У співавторстві з професором Даном Спербером, Мерсьє написав книгу «Загадка переконання». Вони вважають, що очевидні недоліки у міркуванні людини стають її сильними сторонами, коли доходить до суперечок з іншими. Ми краще оцінюємо аргументи інших людей, ніж власні. […]
Самі по собі ми часто лінуємось думати чи збирати аргументи на посилення своїх припущень. Лише стаючи перед викликом переконати у чомусь інших, чи зіштовхнувшись зі слабкими аргументами з їхнього боку, ми дозволяємо їм знаходити прогалини у твоїй аргументації, а отже таким чином перевіряємо свої ідеї на міцність.
Ось чому я переконую вас, що суперечки – це те, що потрібно насамперед вам, а також людям, з якими ви працюєте і суспільству загалом, щоби вихопити хороший аргумент принаймні раз на день. І під бути «хорошим» у моєму розумінні означає стояти на своєму та водночас проявляти повагу. Як каже Галло: «Суперечка не повинна бути злою. Вона не повинна бути підлою. Ви можете сперечатись, проявляючи емпатію, співчуття та доброту».
Повний текст читайте на BBC Capital
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
