Портников: Дві війни України. Який сценарій обере Зеленський

«У нас дві війни — війна з Росією і війна з корупцією всередині країни», — сказав новий президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з американським сенатором Робертом Портманом. Таким чином, глава української держави окреслив два своїх пріоритети, дві війни, які не можна ні виграти, ні завершити.

Напередодні свого обрання президентом України Зеленський сказав про конфлікт на Донбасі слова, які стали політичним афоризмом, мемом його передвиборної кампанії: «Потрібно просто припинити стріляти». Щоправда, майбутній президент не пояснив, що він буде робити, якщо стріляти продовжить інша ворожа сторона і, якщо Кремль не буде прагнути до переговорів з ним і пошуку бодай якогось порозуміння.

Тоді, в запалі передвиборної боротьби, Зеленський хотів створити у свого виборця враження, що припинення війни залежить саме від української сторони, і варто змінити президента, як всі питання вирішаться одразу. Але тепер сам Зеленський — українська сторона і вже незабаром саме йому українські громадяни будуть адресувати питання про те, чому війна не закінчується. При цьому впевненість в тому, що закінчення конфлікту на Донбасі залежить саме від Києва, а не від Москви, — думка не тільки Зеленського. Ні, так вважають сотні тисяч, навіть мільйони людей, перш за все жителі східних і південних регіонів країни, які голосували за Зеленського багато в чому завдяки цій своїй впевненості.

Вірити в те, що ти можеш легко домовитися з Путіним, набагато простіше, коли ти сталевар з Маріуполя, ресторатор з Одеси або шоумен з Києва. Коли ти президент України, то маєш справу вже не з власними ілюзіями, а зі справжнім супротивником — досвідченим і жорстким, досвідченим і в війнах, і в переговорах, терплячим і переконаним, що він переживе тебе, як пережив трьох твоїх попередників. У нього попереду вічність, у тебе — дострокові парламентські вибори. І йому не потрібно з тобою домовлятися. Йому потрібно, щоб ти просто зробив те, що тобі скажуть. А ти не можеш, навіть якщо б і хотів, тому що в той же день перед твоєю адміністрацією збереться обурений натовп і почнеться новий Майдан. А третя війна, війна з власним народом, явно не входить в твої плани. Тому ти приречений весь час свого президентства ставити собі питання, на яке немає відповіді: як припинити війну, коли супротивник не збирається її припиняти?

І тоді, звичайно, ти зосереджується на іншій війні, яку, на перший погляд, виграти набагато простіше, — на боротьбі з корупцією. Але і тут тебе підстерігають пастки. Виявляється, ти не можеш вплинути на кадровий склад керівництва нових антикорупційних відомств — їх керівників можна призначити, але практично не можна звільнити. Навіть генерального прокурора, давнього політичного соратника твого опонента на виборах президента, ти можеш звільнити тільки в разі, якщо він сам захоче піти — ну або після парламентських виборів, якщо у тебе набереться достатня кількість голосів депутатів для ініціювання його відставки. Для боротьби з корупцією потрібні чесні суди, але ще до твого обрання президентом (коли стало відомо, що твій конкурент програє) суди перестали соромитися і знову почали перетворюватися на знаряддя кланового свавілля. Нічого нового в цьому немає, прем'єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян навіть намагався блокувати будівлі судів після того, як викрив ангажованість їх рішень. Але у тебе інша проблема: ці суди можуть так хотіти догодити тобі, що прийматимуть неправедні рішення на догоду політичній доцільності чи на догоду інтересам олігархів, яких судді вважатимуть твоїми «ляльководами», незалежно від їх реального впливу на твої рішення. Тому що у олігархів завжди буде можливість довести суддям, що так воно і є. А чи буде у тебе можливість їх зупинити? В результаті блокувати суди станеш не ти, а твої опоненти. І ти знову опинишся на порозі третьої війни, тієї самої війни з власним народом, яку ти не маєш наміру починати.

То як же завершити одну війну, виграти другу і не почати третю? Відповідь на це питання просте: потрібно просто усвідомити правду і сказати її самому собі. Що війна триває не тому, що її не змогли завершити в Києві, а тому, що її не хочуть завершувати в Москві. І доведеться боротися за виживання країни, хочеться тобі цього чи ні. Що корупцію можна здолати тоді, коли позбутися впливу українських олігархів на політику та економіку країни, коли очистити суди від впливу кланів. Що необхідно позбутися від багатьох з тих, з ким ти провів більшу частину життя. Позбутися через те, що з цими людьми ти навчився заробляти, смішити і грати в кіно. А тепер доведеться воювати в реальному житті. Кров, смерть, сльози, любов і ненависть — все буде по-справжньому, і переписати навіть найжахливішу і найбільш невдалу сцену вже не вийде.

Повний текст читайте на Радіо Свобода

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени