На що Україна може сподіватися для перемоги у війні
На дипломатичному фронті на Зеленського чекає нелегка боротьба
У травні 2023 року президент України Володимир Зеленський вирушив у короткий тур європейськими столицями, щоб заручитися підтримкою своїх західних партнерів напередодні літнього контнаступу ЗСУ. Його тур був відносним успіхом, чого не можна сказати про наступ.
18 місяців по тому Зеленський знову відвідує Лондон, Париж, Рим і Берлін у пошуках західної підтримки. Цього разу він прагнув підтримки для свого плану перемоги. Але на полі бою шанси зараз явно не на боці України. І на дипломатичному фронті на Зеленського також чекає нелегка боротьба.
Початковий план Зеленського та його союзників полягав у тому, щоб зібратися на зустрічі групи Рамштайн. Це вільна конфігурація близько 50 країн, які підтримують оборонні зусилля України від початку повномасштабної російської агресії в лютому 2022 року.
Оскільки президент США Джо Байден мав відвідати Україну після державного візиту до Німеччини, зустріч на авіабазі Рамштайн у Німеччині була організована на рівні глав держав та урядів. Очікувалося, що будуть зроблені важливі заяви про подальшу підтримку України.
Але через ураган Мілтон, що мав обрушитися на Флориду, Байден був змушений скасувати свою поїздку. Хоча візит Байдена до Німеччини перенесли на 18 жовтня 2024 року, зустріч у Рамштайні залишається відкладеною.
Без підтримки західних союзників Україна давно б програла
Це позбавило українського президента можливості представити свій план перемоги більш важливим союзникам. Таким чином, він не зміг отримати від них зобов’язання щодо підтримки, необхідної для реалізації цього плану.
Ми на разі знаємо небагато про український план перемоги. З того, що було оприлюднено або просочилося у ЗМІ, можна зробити висновок, що план зводиться до п’яти ключових вимог.
Зеленський хоче прискореного шляху до членства в НАТО. Він також просить про безпольотну зону під контролем НАТО над Західною Україною і більше систем протиповітряної оборони, щоб країна могла краще захищати своє небо.
Інші ключові елементи плану включають дозвіл на використання західних ракет великої дальності проти цілей у глибині Росії, постачання німецьких балістичних ракет великої дальності Taurus і значні інвестиції в українську оборонну промисловість.
Більшість із цих вимог є нездійсненними для західних столиць. Це стало зрозуміло під час нещодавнього візиту Зеленського до Нью-Йорка та Вашингтона всередині вересня.
Українському президенту вдалося домогтися від свого американського колеги дозволу на виділення $8 млрд на подальшу допомогу у сфері безпеки. Але не було досягнуто жодного прогресу щодо зняття обмежень, які США та інші союзники накладають на використання Україною західних озброєнь по російській території. Західний альянс залишається розділеним щодо цього. І США особливо скептично ставляться до стратегічної цінності зняття цих обмежень.
Подібним чином перспектива вступу України до НАТО залишається далекою — не в останню чергу тому, що для цього потрібна буде згода всіх 32 держав-членів. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо відкрито заявив, що накладе вето на вступ України до альянсу. Його угорський колега Віктор Орбан також добре відомий противник приєднання Києва до альянсу.
Ще більшої шкоди прагненням України до НАТО завдає аналогічне небажання цього як у Вашингтоні, так і в Берліні. Це стало ключовою причиною того, що два останні саміти НАТО у Вільнюсі у 2023 році та Вашингтоні у 2024 році лише підтвердили, що «майбутнє України — в НАТО», але не визначили чітких часових рамок.
Союзники Києва негайно мають подвоїти зусилля
11 жовтня після зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцем і Володимиром Зеленським було оголошено про передачу додаткових засобів протиповітряної оборони, танків, безпілотників та артилерії на суму €1,4 млрд, які спільно нададуть Німеччина, Бельгія, Данія і Норвегія.
Але балістичні ракети Taurus — топ списку потреб Києва — в цей пакет не входять. Це було передбачувано, однак стало великим розчаруванням для Зеленського. Як і той факт, що він, по суті, поїхав з порожніми руками зі своїх зустрічей у Лондоні, Парижі та Римі.
Немає жодних ознак того, що будь-який із цих головних союзників, швидше за все, припинить свою підтримку. Але так само очевидно, що вони не готові її рішуче збільшувати.
Це також стало очевидним під час візиту до Києва нового генерального секретаря НАТО Марка Рютте, що відбувся 3 жовтня. Рютте відвідав Україну через кілька днів після вступу на посаду, щоб підтвердити продовження підтримки з боку Альянсу. Але, хоч як би символічно це не було важливо, він лише підтвердив те, що вже було узгоджено, а не оголосив про щось нове.
ЄС зробив дещо краще. 10 жовтня було оголошено, що блок має намір продовжити програму підготовки українських військових до кінця 2026 року. Місія розпочалася в листопаді 2022 року і на сьогодні підготувала близько 60 тис. військовослужбовців. Це близько половини всіх українських солдатів, які пройшли підготовку за кордоном, і втричі більше, ніж ті, хто пройшов підготовку в США.
Загальний обсяг допомоги, наданої ЄС Україні з початку війни у 2022 році, становить €162 млрд, порівняно з €84 млрд, наданими США. Дві третини американської допомоги має військовий характер, і з майже €57 млрд євро на сьогоднішній день вона переважає внески Німеччини та Великої Британії — двох наступних найбільших донорів, кожен з яких надав військової допомоги на близько €10 млрд євро.
Це вражаючі цифри, і немає жодних сумнівів, що без підтримки західних союзників Україна давно б програла цю війну. Але факт залишається фактом: того, що зараз надають західні партнери України, ледве вистачає для того, щоб запобігти поразці України, не кажучи вже про те, щоб Україна змогла реалізувати свій план перемоги.
Путін послідовно нарощує військові зусилля своєї країни, щоб відповісти на будь-які виклики, що виникають у ході конфлікту. Якщо Захід не подвоїть свою підтримку, щоб дозволити Києву зробити те ж саме, Україна не тільки не виграє цю війну, але й ризикує її програти.
Зустріч високого рівня, запланована в Рамштайні, стала б для Заходу можливістю рішуче переключитися на іншу швидкість. Україна може лише сподіватися, що її відтермінування, а не повне скасування означає, що союзники ще можуть приступити до цієї справи.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок The Conversation. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Оригінал опубліковано на The Conversation
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
