Путін загнав себе в пастку

30 березня 2018, 19:01
5857
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

В ім'я перезатвердження Володимира Путіна на посту президента Кремль змушений підривати основні принципи життєдіяльності російської держави

Прагнення тих, хто має владу, зберегти її природно навіть у розвинених демократіях. Для персоналістських правлінь продовження влади в нескінченність – проблема не звички або амбіцій їх лідерів, а гарантія їхнього життя. Але часом відтворення особистої влади обертається руйнівними наслідками не тільки для об'єкта владарювання, а й для системи державного управління.

В ім'я перезатвердження Володимира Путіна на посту президента Кремль змушений підривати основні принципи життєдіяльності російської держави. Панівна корпорація, що підкорила собі самодержавство, намагається вижити, посилюючи його деградацію та провокуючи хаос і беззаконня. Можливо, ми бачимо ознаку відчаю кремлівської команди, яка вичерпала колишні аргументи, або, навпаки, її самовпевненість (усе минеться!) Або її неадекватність і неспроможність прорахувати наслідки своїх дій. Як би там не було, Кремль демонтує три принципи, які гарантують функціонування держави: легітимність влади; баланс сил у відносинах Росії з навколишнім світом; принцип дотримання правил і домовленостей всередині країни і поза нею, – пише Лілія Шевцова для Радіо.Свобода.

Звісно, Кремль розуміє необхідність легітимації з боку суспільства, тобто визнання влади народом і готовність їй підпорядковуватися. Адже в іншому разі доведеться правити через репресії і незрозуміло, якою мірою суспільство з цим погодиться. Але вся справа в тому, що легітимація влади через плебісцит за відсутності вибору недовговічна – особливо для країни, яка перестала бути герметичною, для країни, яка починає глухо бурчати. Тому Володимиру Путіну довелося шукати додаткове джерело підтримки, виштовхуючи Росію у воєнний час – створюючи міф про зовнішню загрозу і пропонуючи себе країні як Лідера-Захисника Батьківщини. Сам цей факт свідчить про те, що легітимація путінського лідерства через образ "збирача російських земель" і використання анексії Криму як ідеї для мобілізації вичерпує себе.

Путін був змушений надіти маску Термінатора і шокувати світ своїм "ракетним маніфестом"

Плебисцитарно-мілітаристська легітимація правління Володимира Путіна може мати два наслідки. По-перше, збереження влади через маніпуляцію виборчим процесом (до того ж не вперше) дискредитує виборчий механізм формування влади. Не треба великої уяви, щоб дійти висновку, який інший шлях залишається суспільству для зміни влади, коли стане несила.

По-друге, виживання політичного режиму через переведення країни на військову колію суперечить потребам держави, зацікавленої в інтеграції у світову систему не тільки заради потреб економіки, а й для утримання за Росією статусу державності. Як можна бути державою без діалогу з провідними світовими гравцями? Так, президент уже кілька років намагався "не загострювати", пропонуючи Заходу повернутися до докримського статус-кво, що, однак, вимагало від ліберальних демократій прийняття кремлівських правил гри. Як зізнався сам Путін, Кремль не почули. Але ж стільки разів доводилося ковтати приниження – і нарощуванням санкцій, і допінговим скандалом, і антиросійської консолідацією США, і знищенням російських найманців у Сирії.

Наближення виборів вимагало від Путіна запропонувати Росії переконливі обгрунтування для збереження влади: або перемога у зіткненні з Заходом, або "захист Батьківщини". Якщо Захід не побажав погодитися з російським баченням світопорядку і навіть зробити вигляд, що шукає компроміс, Кремлю довелося вибирати другий сценарій. Путін був змушений надіти маску Термінатора і шокувати світ своїм "ракетним маніфестом", мабуть, сподіваючись, що нервова західна еліта повернеться до гри в піддавки. Але невже в Москві вірять, що Захід погодиться рятувати репутацію Кремля коштом втрати власної? Перетворення Росії на "обложену фортецю" неминуче матиме короткостроковий ефект. Еліта, інтегрована в західне життя, навряд чи визнає спокусливою пропозицію пожити за кріпосним ровом. Сумнівно, що суспільство готове до реальної самопожертви в ім'я нової війни із Заходом. Тим часом, легітимація, накачана мілітаризмом і ненавистю до навколишнього світу, вмить розсипається, коли люди стикаються з нездатністю влади захистити їхнє життя і життя їхніх дітей. Не НАТО і не західні підступи, а події у Волоколамську і трагедія в Кемерові стали ударом по новому президентству, демонструючи цинізм і жорстокість російської влади.

Ще одне нововведення – відмова від принципу балансу сил у світовій політиці. Якщо дотримуватися цього принципу, то силовий та економічний потенціал Росії не дає їй права на роль великої держави і рівноправного члена світового "концерту". Не будучи готовою до зниження статусу, російська влада замінила принцип балансу сил на готовність до ескалації ризиків і шантажу загрозою бити вікна задля здобуття потрібного результату. Ця тактика може приносити короткочасні успіхи (як у Сирії), але загрожує оглушливою стратегічною поразкою. Навряд чи коли-небудь у новий час Росія опинялася в ізоляції, подібній до сьогоднішньої, коли від неї сахалися б навіть вірні союзники. Ще недавно надлояльний Нурсултан Назарбаєв поїхав налагоджувати діалог у Вашингтон – знайшов час! А Олександр Лукашенко давно дивиться в Європу і співпрацює з Києвом. Як претендувати на роль центру тяжіння, якщо розвалюється власна галактика?

Нарешті, ще один винахід кремлівських стратегів – вимога визнати за Кремлем право вільно інтерпретувати правила і домовленості як усередині країни, так і на міжнародній сцені. Втім, усередині країни ми давно живемо в дарвінівському світі, коли правила відкинуті, а зобов'язання (зокрема, з боку держави) стали анахронізмом: немає ні гарантій власності, ні гарантій свободи, ні гарантій безпеки. Ось і в зовнішній політиці Кремль вирішив грати роль анархіста, знищуючи табу і заявляючи про своє розуміння, що таке суверенітет, територіальна цілісність, невтручання, демократія, заодно претендуючи на нову інтерпретацію міжнародних договорів. Не знайшовши інших обгрунтувань для збереження влади, Кремль пропонує аксіому: що безстрашніше ти руйнуєш правила і страхітливий світ, то вища твоя легітимація! Використання Кремлем ядерної страшилки говорить про те, що його ресурс переконання та інших засобів мирної аргументації майже вичерпаний.

Незрозуміло, проте, ось що: невже панівна корпорація сподівається, що еліта і суспільство погодяться грати із Заходом у "російську рулетку"? Чи вважає, що Захід відступить і прийме простягнуту Путіним руку? Поки реальність говорить, що Кремль помилився, сподіваючись на слабохарактерність західних демократій. Стратегія залякування виявилася ефективним засобом пожвавлення згаслого тонусу Заходу і його консолідації на антиросійській основі. Нехай західна машина розгортається повільно, але вона вже наїжачилася. Масове висилання російських дипломатів із західних країн на знак солідарності з Великобританією, яка звинувачує Москву в «газовій атаці» на своїй території, – попередження про те, що терпець західним столицям уривається. Сподіватися, що Захід погодиться грати з Москвою у гру, яка буде підживлювати самолюбство її лідера і одночасно підгодовувати російську клептократію? Яка наївність!

Путінська корпорація загнала себе в пастку. Кремль не тільки вступив у конфлікт із найрозвиненішою цивілізацією і з частиною російського суспільства, що вимагає змін. Кремль почав підривати механізм виживання державної системи, який давав можливість російському класу рантьє виживати завдяки його інтеграції на Заході, одночасно забезпечуючи Росії фінансовий і технологічний ресурс. Потрібно було дуже постаратися, щоб унеможливити – і зміни, і статус-кво!

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№ 22)

Справа Порошенка

Експрезиденту Петрові Порошенку світить одразу декілька кримінальних справ. Які їх перспективи?

Читати журнал

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Вчора, 13:11

img
У Раду проходять п’ять партій — загальнонаціональне опитування
Новий вечір

Вчора, 10:00

img
«Порошенко-спекулянт» і вибори в Раду. Інтерв'ю з головою партії ВО Свобода Олегом Тягнибоком — відео
Політика

Вчора, 14:31

img
Реванш агресора. Як Україна реагує на повернення РФ до складу ПАРЄ