Хто повернеться до «business as usual» з Росією

А це означає, що уряду і бізнесу США потрібно бути до цього готовими. Таке враження справді складається, судячи із заяв представників адміністрації Трампа, самого Трампа, а також таких фігур, як Стів Віткофф та інших: нинішня американська адміністрація хоче повернутися до нормальних ділових стосунків із Росією. Гадаю, на це є ціла низка причин.По-перше, бізнес-блок в адміністрації Трампа просто хоче швидко і багато заробити, а можливість налагодити бізнес із Росією відкриває шлях до укладення вигідних угод зі зневіреною адміністрацією Путіна. Вважаю, ми вже бачили приклад такого підходу в ситуації з українськими корисними копалинами — принаймні так вигляд усе мало на першому етапі. По-друге, як на мене, для ідеологічних прихильників MAGA (абревіатура гасла, проголошеного Трампом і підтримуваного його прихильниками — «Зробимо Америку знову великою» — NV) у сфері безпеки — як-от Беннон, Такер Карлсон, Колбі Елдрідж та інші — це все виглядає як своєрідна «зворотна Ніксонівщина», і вони розглядають пропозицію бізнес-угод Путіну і компанії як спосіб вирвати Росію з орбіти Китаю і втягнути її в іудео-християнський альянс проти КНР. Для цих людей найбільшу загрозу безпеці США становить саме Китай, а не Росія, тому в них нема жодних моральних перешкод для відновлення ділових відносин із Росією. Ба більше, у цьому є певна перевага — можна отримати доступ до колосальних російських ресурсів за низькою ціною.На Європу чекає важкий вибір — а може, і пряме зіткнення із США Усе вищевисловлене, як мені здається, створює неприємні дилеми для Європи, України, а також для міжнародних інвесторів.Що стосується Європи, тут, по-моєму, вже чітко видно водороздільну лінію — в буквальному сенсі Атлантичний океан — між безпековими інтересами Європи і США. Інтереси США тепер видаються очевидними: основна загроза глобальному пануванню — Китай, а не Росія. Але інтереси Європи, на мою думку, майже на 180 градусів розходяться з американськими. На Мюнхенській конференції з безпеки в лютому, з візитами трампівських емісарів — Геґсета, Венса та інших — у Європи, мабуть, трапився «момент еврики»: зіткнувшись з екзистенційною загрозою з боку Росії, вони раптом збагнули, що тепер залишилися практично наодинці. США самоусунулися, змістивши пріоритети в бік Азії та Китаю. Європа більше не може розраховувати на американську підтримку в галузі оборони і безпеки — їй доведеться розвивати власні автономні оборонні можливості. На жаль, через те, що всі минулі роки цією сферою нехтували, на це може піти десятиліття або більше. У проміжний період, поки вони не створять цей автономний оборонний потенціал, вони зацікавлені в тому, щоб Росія залишалася слабкою, — а це означає необхідність робити все можливе, щоб санкції проти Росії зберігалися якомога довше.Звідси випливає, що, ймовірно, на Європу чекає важкий вибір — а може, і пряме зіткнення із США. Видається цілком імовірним, що, незалежно від перебігу мирних переговорів щодо України, адміністрація Трампа стомиться від цієї війни і, керуючись своїми інтересами в протистоянні з Китаєм, вирішить в односторонньому порядку зняти санкції з Росії — можливо, навіть у рамках ширшої кампанії з переконання всього колективного Заходу вчинити так само. Як зазначалося вище, Європа не буде зацікавлена в дотриманні цієї лінії. Вона намагатиметься пригальмувати рішення США і чинити опір тиску для повсюдного скасування західних санкцій проти Росії.Та чи зможе Європа встояти перед цим тиском?Можете уявити собі сценарій, за якого адміністрація Трампа спробує примусити Європу виконувати це рішення — наприклад, погрожуючи виходом із НАТО або припиненням поставок озброєнь, якщо Європа не послідує за США у знятті санкцій. Чи змогла б — чи захотіла б — Європа чинити опір таким погрозам?В оптимістичнішому варіанті адміністрація Трампа може вирішити, що вигідніше створити нерівномірний санкційний режим щодо Росії: при збереженні європейських санкцій американські компанії могли б скористатися ситуацією і укладати вигідні угоди з Росією за рахунок Європи. Однак у цьому разі європейські компанії, найімовірніше, почнуть скаржитися на нерівні умови і лобіювати скасування вітчизняних санкцій. Вони напевно поставлять під сумнів ефективність європейських обмежень, якщо США буде дозволено вести вільну торгівлю з Росією.Міжнародний бізнес, імовірно, швидко повернеться до звичних справ із Росією, якщо США послаблять санкції. Але, можливо, і ні. Деякі компанії, безумовно, побачать шанс швидко заробити і будуть менше дбати про ESG (ESG — екологічне, соціальне та корпоративне управління)/ або репутаційні ризики. Проте, як мені здається, у багатьох компаній будуть серйозні побоювання щодо стійкості будь-якого відновлення відносин з Росією. Вони боятимуться, що, розширивши свою присутність на російському ринку, незабаром знову зіштовхнуться з відкатом і ризиком блокування або заморожування активів.Є і юридична проблема: якщо Європа не піде за США, міжнародному бізнесу доведеться, по суті, пробиратися мінним полем. Уявіть собі американський банк, який провадить діяльність і в Європі, — чи ризикне він дотримуватися американських рекомендацій і працювати з Росією, якщо при цьому може потрапити під санкційні заходи європейських регуляторів? Чи наважаться європейські регулятори покарати американську компанію за порушення санкцій, що діють тільки в ЄС?І наскільки ми взагалі можемо бути впевненими, що курс на повернення до справ із Росією виявиться стійким? Що, коли в США зміниться президент або демократи матимуть успіх на проміжних виборах? Тоді міжнародний бізнес може знову опинитися в становищі, коли санкції будуть раптово повернуті і активи знову виявляться заблокованими, — як це сталося у багатьох після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.З огляду на нестабільність західної політики, міжнародні компанії неминуче задаватимуться питанням: а чи змінився modus operandi (принцип роботи) самої Росії? Чи відмовилася вона від своїх імперіалістичних амбіцій, що проявилися у вторгненні в Україну, а до того — у Грузію? Чи буде це достатньо для того, щоб знову вести бізнес із Росією?Чи можна також бути впевненими, що поступки з боку Трампа — зняття санкцій і, можливо, де-юре визнання територіальних завоювань Росії в Україні — не призведуть до нової агресії проти сусідів?Історія підказує: слабкість перед агресором — «годування звіра» — лише підстьобує його. Міжнародному бізнесу варто очікувати від Росії не меншої, а більшої агресії. Більше порушень міжнародного права, перетину кордонів і загалом ворожих дій щодо Європи та інших супротивників. Чи зможе адміністрація Трампа підставити іншу щоку і проігнорувати такі дії, або ж у цьому разі буде чинитися тиск із метою повторного введення санкцій? Гадаю, ні.З усього вищезазначеного можна зробити висновок, що деякі інвестори, можливо, портфельні, з ліквідними активами, що не перебувають фізично в Росії, можуть бути більш схильними до відновлення торгівлі з Москвою. Однак прямі іноземні інвестори, які мають фізичні активи в РФ, найімовірніше, поставляться до цього куди обережніше.Переклад NVТекст опубліковано з дозволу автораОригіналПриєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Увійти

NV Преміум