Спочатку нічого не віщувало. На зустрічі з міністрами президент РФ милостиво приймав доповіді про безперервні успіхи в галузі дорожнього будівництва та вакцинації населення. Однак, коли перейшли до теми диверсифікації підприємств оборонно-промислового комплексу на випуск цивільної продукції, Путін cтав гніватися.

Згадав злодійство під час будівництва багатостраждального космодрому «Східний»: «Сто разів сказано було: „Працюйте прозоро. Гроші великі виділяються. Проект теж має практично загальнонаціональний характер“. Ні: крадуть сотнями мільйонів. Сотнями мільйонів. Уже кілька десятків кримінальних справ порушено. Відбулися вже рішення судів, у в’язниці люди сидять. Ні. Там так і досі не вдалося навести ладу. Я сподіваюся, що, коли ми говоримо про диверсифікацію виробництва, про роботу в сфері ОПК з цими засобами, з цими грошима, все буде збудовано належним чином. Проситиму прокуратуру, слідчі органи уважно за цим стежити, так само як і Контрольне управління Президента. Прошу опрацювати всі ці питання і налагодити дієвий, ефективний контроль за проведенням закупівель».

Путіна можна зрозуміти. Згідно з ініційованими ним особисто національними проектами, на потужностях, що звільнилися від виробництва військової продукції, збираються виробити цивільної продукції на 6 трлн рублів. До того ж фінансувати цю конверсію (Путін старанно уникає цього слова, пам’ятаючи про провали спроб перебудови військового виробництва за часів Горбачова і Єльцина) буде держава. Однак громи і блискавки, які метає російський президент у корупціонерів і злодіїв, благополучно пролітають повз. Корупція надійно вшита в систему самодержавної влади в Росії.

Попередні господарі землі російської не менш нинішнього начальника засмучувалися через злодійство. Згадаймо хоч Миколу Павловича, котрий з гіркотою казав спадкоємцеві престолу: «Сашко! Мені здається, що у всій Росії не крадемо тільки ти і я». Однак що Миколі, що Путіну ідеальною системою керівництва здається горезвісна вертикаль влади — якась піраміда, на кожному ярусі якої розташовані працьовиті й чесні чиновники, які денно і нощно реалізують спущені згори геніальні задуми, нібито нацпроектів. Але з якоїсь дивної причини ніяк не вдається підібрати потрібний людський матеріал. Не встигли призначити столоначальника — а він уже обкладає даниною підвідомчий бізнес. А підприємці, не є дурнями, і йому відкати, і собі на дачку в Ніцці гроші з держкоштів беруть.

Проблема вирішується банально — реалізацією права народу обирати собі начальників і контролювати їх, зокрема, страшно сказати, і найголовнішого начальника. Тобто відмовою від самодержавного принципу управління державою. Що неможливо для Володимира Путіна, як це в принципі було неможливо для Миколи I. Самодержавство ж генерує корупцію і злодійство. Взяти хоча б той космодром «Східний».

Рішення про його створення ухвалили 2007 року цілком волюнтаристськи — «бажаю, щоб». Те, що для такого масштабного будівництва на Далекому Сході немає потенціалу (промислових потужностей і людських ресурсів), до уваги не брали. Одразу знайшлися пройдисвіти, які радісно бралися за освоєння коштів за логікою «хоч день, так мій». Унаслідок цього і процвітало злодійство. Так, на перший етап будівництва космодрому було виділено 91 мільярд рублів, з яких, за даними слідчих, освоїли 66, а викрали 11 мільярдів. Тобто фактично поцупили кожен десятий рубль. Курирує будівництво «Східного» спочатку у статусі віце-прем'єра, а тепер на посаді глави Роскосмосу один і той же чоловік. Один з головних патріотів РФ Дмитро Рогозін, людина, котра явно не має організаторських здібностей. Але ж його призначили самодержцем, а Путін помилятися не може.

Нинішній проект конверсії ОПК приречений стати такою ж «золотою жилою» для крадіїв. Рік тому Путін велів розробити законодавство, яке забезпечувало б придбання держорганами і держкорпораціями цивільної продукції, яку вироблятиме ОПК.

Фактично йдеться про те, щоб на рівні закону закріпити, скільки цивільної продукції має виготовити конкретне держпідприємство, а потім, спираючись на ті ж закони, змусити інше належне державі підприємство насіння соняшнику купити. По суті, це повернення до планової економіки в одному з найважливіших секторів промислового виробництва. Справа за малим — треба ще відродити Держплан. Щоб штучним чином «призначати» ціни на товари і субсидувати закупівлю сировини. Природно, що за такої організації — кому наказано, виробляє, кому наказано, купує — слід виключити будь-яку конкуренцію, особливо з боку іноземних виробників. Отже, військова промисловість приречена проводити конверсію в умовах жорсткої автаркії.

Те, що станеться, якщо ці плани будуть реалізовані, передбачити не так вже й складно. Включиться процес «внутрішнього» споживання ресурсів і фінансів, коли не зростає ні продуктивність, ні якість. Гроші виплачуватимуть за продукцію, яка нікому не потрібна. Коли споживач не може відмовитися від продукту, ніяких технологічних проривів, ясна річ, статися не може. Виробник абсолютно не зацікавлений у застосуванні досконаліших технологій. Адже у покупця немає шансів відмовитися від покупки. А якість і відповідність світовим стандартам оцінює відомча комісія. Зрозуміло, що всі сторони-учасниці стимулюватимуть цю брехню багатомільйонними хабарами. Це прямий шлях до повторення кризи перевиробництва в сфері військової промисловості, який і добив колись радянську економіку.

І ось що цікаво. Кілька людей, що сиділи на нараді у Путіна, відмінно все це розуміють. Але жоден з них не ризикнув сказати, що щойно головний начальник накреслив пряму і ясну дорогу до розкрадання 6 трильйонів, які він так хоче витратити з розумом.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ