Жваво обговорюючи можливу бійню, світ забуває, щонайменше, дві важливі обставини.

Про одну з них — Будапештський меморандум з його гарантіями безпеки, майже забули. Мовляв, і Меморандум не містить механізмів виконання, і підписано його не на тому папері, та й папір цей нічого не вартий, якщо там стоїть підпис Росії. Підписали, мовляв, «фількіну» грамоту, хто ж вам винен. Тепер це такий дипломатичний моветон — згадувати у поважному товаристві той невдалий меморандум. Послугу, яку надала світові молода незалежна Україна, намагаючись увійти в товариство добропорядних країн цілком чемною, виваженою і поміркованою. Аби жодним чином не псувати нікому настрій, навіть в обмін на власну безпеку.

Я не кажу, що Україна мала обов`язково залишити в шахтах, готовими до запуску, міжконтинентальні ракети. Але, принаймні, мали отримати чіткий поетапний план вступу до НАТО. Як значно кращу гарантію безпеки, аніж підписаний меморандум. Натомість, ми не отримали навіть ПДЧ. Слід визнати, що високоповажні сторони-підписанти меморандуму тоді переграли молоду й недосвідчену у таких справах державу. Бо так їм було зручно у ті часи, коли здавалось, що папір, на якому поставила свій підпис Росія, хоч чогось вартий.

Тепер про іншу важливу обставину, про яку не згадують у контексті можливої війни.

Широка військова агресія проти України є актом загрози, щонайменше, всьому європейському континенту. Буквально, а не фігурально. Україна насичена технологічно небезпечними об`єктами, пошкодження яких може призвести до катастрофи глобального масштабу. Знаю, знайдеться багато «експертів», які переконуватимуть, що запас міцності українських атомних станцій дозволяє забути про цю небезпеку. Цікаво, чи є люди в Європі, які вважали б за можливе випробувати таке твердження на практиці? Перевірити на власній шкірі - чи справді конструкції, зведені в 70-х роках минулого століття витримають, наприклад, влучення ракети. Навіть, якщо воно помилкове.

У випадку з атомними станціями, небезпека ж не лише в тому, що може бути зруйновано реактор випадковою ракетою. Катастрофа може статись через пошкодження супутньої інфраструктури і обладнання — якихось трансформаторних станцій, джерел живлення, генераторів, насосів, систем охолодження, тощо. Лише нагадаю, що Радянський Союз вже спричинив радіоактивну атаку на континент. Й не лише Європа, в результаті аварії на ЧАЕС вкрилась брудними плямами. У 1986-му Чорнобиль вибухнув через невдало проведений експеримент з турбіною. І до чого це призвело?

Чи справді є бажаючі перевірити на міцність техногенно небезпечні об`єкти в зоні можливих бойових дій? І це ж не лише ядерні реактори, а й дамби, греблі, хімічні заводи, металургійні комплекси, аміакопроводи, старі склади з токсичними і радіоактивними відходами і речовинами. Та звичайнісіньке влучання боєприпасу в станцію очищення води із запасами хлору призведе до катастрофи, не меншої, аніж в індійському Бхопалі. Я розумію, що Путіну наплювати на такого роду трагедії, як й на те, що Росія також постраждає. Але ж решта світу має розуміти масштаби можливих наслідків для людства!

Звісно, Путін, як і належить такому типу головнокомандувачів, розраховує на бліцкриг у випадку війни з Україною. На те, що він швиденько все візьме під контроль, не зустрічаючи при цьому організованого опору. Але бліцкригу не буде. Буде багато донецьких аеропортів. Адже право на самозахист, коли вас намагаються вбити — серед базових прав людей і країн. На рівні з правом на життя. Україна й раніше не подавала суїцидальних намірів розслабитись й не чинити опору агресору. Тож опір буде.

Читайте також:

Петро Олещук

Правда про вступ до НАТО. Що заважає Україні

Та й сповнені імперської величі сценарії Путіна, не зважаючи на гіперзвукові ракети й швидкісні поїзди у посланні Держдумі, відверто буксують. Часто «щось іде не так» і ці хитрі плани лише демонструють слабкі сторони його системи. Як це було під час замаху на Скрипалів, збиття малазійського «Боїнгу», у спробі отруєння Навального. Список можна продовжувати. Але наробити біди Путін справді може. І його треба зупинити на підготовчій стадії цих намірів.

Тож у випадку з можливим масштабним вторгненням в Україну, світ має розуміти не лише політичну складову — загрозу існуванню незалежної держави, гуманітарну — масштабний воєнний злочин проти громадян України, з великою кількістю загиблих і потоками біженців в країни ЄС, а й інфраструктурну й техногенну.

Президент США Джозеф Байден запросив Владіміра Путіна на всесвітній кліматичний саміт. Символічно… Адже на такі зустрічі збираються, аби зберегти планету, а не зруйнувати її. Буде добре, якщо Байден пояснить Путіну, що спроба вторгнення в Україну може призвести й до масштабної техногенної та екологічної катастрофи. І що Штати і НАТО діятимуть відповідно, на упередження існуючій загрозі.

Усвідомлення такої небезпеки має зміцнити й решту наших партнерів в реальних діях з нейтралізації планів Путіна. В активізації співпраці України з НАТО. Адже критична інфраструктура нашої країни має бути захищена навіть від теоретичної можливості потрапити в зону бойових дій. А політичні лідери світу, які вважають, що бойові дії в Україні - це десь дуже далеко і жодним чином не зачепить їхні країни, мають зрозуміти: війна в центрі Європи, в країні з насиченою техногенними об`єктами інфраструктурою, стосується кожного. І наївно сподіватись, що чудові зелені газони біля охайних будиночків не змінять свій колір, якщо українців будуть вбивати й нищити їхню країну. Ми всі разом маємо зупинити агресора і зберегти планету.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ