Звичайно, на передовій немає такого відчуття. Але жодна держава з ресурсами Москви не повинна була зазнати такого фіаско, якого зазнала Росія в українській війні.

Путін явно намагався продемонструвати, який вигляд має реальна операція зі зміни режиму, використовуючи майже ту саму кількість солдатів у лютому 2022 року, що і США для знищення Іраку Саддама Хусейна 2003 року. Задуманий меседж мав такі самі неприємні наслідки, як і війна Буша: усі гуманітарні вигоди від звільнення Іраку зійшли нанівець, щойно ІДІЛ проріс у керованих США центрах утримання під вартою.

Це справжня трагедія, що ніхто з тих, хто має доступ до Путіна, досі не оголосив його зрадником і ставлеником Заходу, який загнав Росію в пастку. Значить, настав час об'єднувати сили і чіплятися за владу разом із тією частиною оточення Путіна, яка до співпраці, намагаючись укласти таємну угоду зі США. Вагнер зробив перший важливий крок, але його лідер злякався і був убитий. Той, хто зробить наступний крок, так просто не здасться, ось чому Путін наразі проводить повільну чистку своїх збройних сил.