Путін підвищує ставки

Путін вперше поспілкувався, нехай і телефоном, з лідерами самопроголошених ДНР і ЛНР, Захарченком та Плотницьким, щодо звільнення полонених. Що б це значило? Для початку мушу констатувати, що це була, звичайно, заздалегідь добре продумана театралізована вистава в класичному путінському стилі. Місце дії: Новий Єрусалимський монастир під Москвою, куди цього разу завітав набожний президент. Декорація абсолютно відповідна високому гуманітарному змісту, що наповнює всю подальшу сцену.

Під об'єктивами телекамер несподівано для публіки, а для невибагливої публіки подібні телепостановочні сюжети повинні неодмінно виглядати несподіваними, — як рояль з кущів — з'являється путінський кум Віктор Медведчук і просить президента посприяти обміну полоненими між Україною і так званими ЛНР і ДНР. Мовляв, 14 місяців ніяких обмінів, треба ж, нарешті, проявити великодушність до нещасних полонених, їх рідних і близьких.

І тут же виникає наступнийперсонаж — власною персоною патріарх Кіріл — і теж виголошує щось глибоко пафосне і гуманітарне на підтримку чолобитної Медведчука. Але зненацька Путіна не заскочиш. Не моргнувши оком, «вічнозелений» відповідає: звичайно ж, ви все правильно говорите. Сьогодні ж зателефоную, мовляв, зі шкіри вилізу.

І телефонує ж. Того ж дня телефонує, пізно ввечері, — як ми дізналися вже на ранок. І судячи з усього, Захарченко та Плотницкий дуже уважно прислухаються до прохання Путіна про якнайшвидший обмін полоненими.

Ну а якщо серйозно, означає це кілька речей. По-перше, російському обивателеві, напередодні майбутніх виборів, демонструють, який Путін хороший — добрий, великодушний і гуманний, а зовсім не злий, мстивий і злопам'ятний, як багатьом чомусь давно здається.

По-друге, і це вже про велику міжнародну політику, — Путін підвищує ставки, демонструє граду і миру, що він просто так від самопроголошених республік не відмовиться, «своїх не здаємо». І це вже серйозний меседж, перш за все, американцям, які недавно, устами їх спецпредставника по Україні Курта Волкера заявили, що не бачать сенсу вести будь-які переговори з так званими донецьким і луганським лідерами. Тому що вони повністю управляються Росією. І тому що для США стороною переговорів щодо України є тільки Росія. Це ще й меседж європейцям, українцям, — всім-всім-всім: якщо ви думаєте, що так скоро і швидко врегулюєте ситуацію навколо України, це у вас не вийде.

Ну і, нарешті, що стосується більш віддаленого майбутнього. Думаю, якщо справа дійде до реального обговорення в Раді Безпеки ООН резолюції про введення на схід України миротворчого контингенту, «блакитних касок» ООН, в кінцевому рахунку, все упреться в небажання лідерів ДНР і ЛНР бачити резолюцію такою, що буде влаштовувати всіх. І все закінчиться черговим банальним російським вето.

Опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє . Детальна програма тут