Коли російський вождь Путін хоче підкреслити свою близькість до народу, він говорить, що його дитинство пройшло в підворітті. Мовляв, ось він я, ваш до нутра кісток, свій серед своїх, вважаючи, що більшість населення теж походить з підворіття. Або, принаймні, населенню мають подобатися шнирі з підворіття. Подивившись на дитячу фотографію вождя, починаєш йому не вірити – не міг цей пацан з пасмом, пухкенькими губками і насупленим поглядом бути з підворіття. Підворіття – це своєрідна свобода, коли вигляд має бути хвацький і нахабний, а цього напевно звали «дистрофіком» і били нещадно. Тому, як склалося – так і склалося. Але Путін наполегливо будує країну-підворіття. Навіщо? – пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Справа зовсім не в тому, що Путін придумує собі біографію, в якій багато «темних плям», а у змужнілого – ще й з кримінальним відтінком. Річ у тім, що Путін вважає Росію підворіттям, якщо розмовляє з населенням таким тоном, використовуючи жаргон підворіття. Підворіття – це як комсомол для комуністів, молода порость, що вливається в стрункі лави будівників «світлого майбутнього». Підворіття – школа життя для людей з кримінальним сьогоденням і майбутнім, школа життя для майбутніх злодіїв у законі. Лише одиниці змогли вирватися з понять підворіття і стати нормальною людиною. Такі, зазвичай, не хизуються своїм дитячим вихованням і «зав'язують» з минулим остаточно.

Серед вихованців підворіть відшукуються ті, хто хотів би бути авторитетом, і якщо тоді не вдалося, то спроби тривають зараз. У дитячій психології такий феномен можна назвати «синдромом нереалізованого пацана» – постфактум він крутий, у нього круті друзі, він живе «по понятиям», а не згідно з законами. Звідси і жаргон – «замучитесь пыль глотать» і раніше – «мочить в сортире». За подібний лексикон в іншій нормальній країні давно відправили б у відставку або здійняли б такий скандал, після якого любитель говорити «на фене» назавжди б її забув. За такі слівця в дитячому підворітті можна було заробити, зараз у нього охорона, національна гвардія з 400 тисяч осіб і Шойгу зі своїми «дерев'яними солдатиками». Як кажуть, пацан може виїхати подалі від підворіття, підворіття ж з ним не розлучиться ніколи.

У 2000 році Путіна чекали, раділи всі – від совків і «патриотов-исконников» до лібералів і демократів. Всі чекали «спасителя» землі руської, рятівника від негараздів і загроз. Говорили про «сильну руку», про пильний погляд, про захисника і покровителя. Уявіть собі пацана, який і в підворітті був так собі, і одразу – на такий пост, всі 146 тоді мільйонів дивилися на невисоке незграбне чудо, що говорить тихим голосом з добре поставленими паузами. Був би пацан авторитетом в підворітті, він би не соромився свого зросту. Пропаганда негайно почала створювати авторитет – льотчика, танкіста, підводника, вождя зграї, ветеринара тигриці та інше, та інше. Великим підворіттям повинен керувати великий авторитет. Це на Заході треба закінчувати коледжі та університети, бути депутатом – конгресменом, сенатором і публічним політиком, в Росії достатньо навчитися «распальцовке» і вміти «по фене ботать», підкреслюючи, що «в підворітті заведено бити першим».

Вигадавши красиву легенду про підворіття, змужнілий майор КДБ захотів створити собі щасливе і благополучне життя – таке велике підворіття, де він був би головним, всі його боялися, прислухалися, а він міг би загрожувати сусіднім підворіттях та іноді воювати з ними. Благополучно вивернувшись від кримінальної справи в Санкт-Петербурзі, він опиняється в Москві, зробивши кар'єру, про яку досі у цій країні ніхто не мріяв. Очевидно якійсь групі товаришів терміново знадобився свій «зіцголова Фунт» – якраз такий, який, по-перше, вже був замазаний, по-друге, був амбітний, по-третє, жадібний до матеріальних благ. Насправді, «якостей» з лишком вистачило на те, щоб росіяни довели себе до вищої міри патріотичного оргазму, вважаючи, що колишній завклубом у Дрездені і фігурант кримінальної справи в Санкт-Петербурзі гідний бути їхнім вождем. Яка країна – такий і вождь.

Насправді, у величезної країни з найбагатшими ресурсами були всі шанси стати не підворіттям, а насправді світовою наддержавою, яка живе не тільки за рахунок нафти і газу, але і високих технологій. Мрії не стали збуватися майже відразу, і до другого терміну Путіна з країни стали тікати мислячі люди, які розуміли, що десь потрібні мізки, за які можна отримати непогані гроші і шанси на добре майбутнє. У Росії, як і раніше, шукали ворогів, придумували проблеми і звитяжно з ними боролися, все як у Радянському Союзі.

Поступово замість економіки було створено общак, як годиться в підворітті, замість Конституції і Кримінального кодексу з'явилися поняття, які, як відомо, розходяться з законами. Визначено коло близьких, «шісток», зберігачів общака, «биків»-охоронців, «казкарів»-пропагандистів. Метод такий само, як у підворітті – одним цукерки, іншим – в морду, третім – термін за непослух. Ставлення населення в підворітті до пахана має бути шанобливим, хоча б відсотків на 86, інші зобов'язані боятися і тремтіти від страху.

Всередині, як кажуть, за 16 років все владналося, все «тіп-топ» - народ тріумфує, коли не тріумфує, то ненавидить ворогів. Але в однієї сьомої суходолу мають бути якісь стосунки з іншим зовнішнім простором. А це – величезна проблема: здалеку до неї теж ставляться як до підворіття, точніше, як до якогось кримінального утворення, без законів і демократії, з побоюванням. Наприклад, у більшості країн головним проявом демократії вважають вибори, а в підворітті – призначення, як пахан сказав, так і буде. Ще вважається, що головною ознакою свободи слова є дискусія і «в спорах рождается истина», в підворітті вважають, що говорити мають право тільки ті, хто любить вождя. У підворітті тепер немає незалежного суду, немає громадського контролю за правоохоронними органами, зате є ручна Державна дума, яка обговорює і приймає для підворіття поняття, які давно вже порушили Конституцію настільки, що вона стала порожнім документом.

Як і в будь-якому іншому підворітті, в країні-підворітті нічого до пуття не роблять – ані літаків, ані автомобілів, ані швейних або пральних машин, імпорт продуктів – більше 40 відсотків, імпорт ширвжитку – ще більше. Колишні пахани теж були неосвічені, вони хотіли, щоб підвладне їм населення жило так, як їх виховали, тобто ніяк. Єдине зобов'язання населення – беззаперечне підпорядкування – «ти начальник – я дурень, ти начальник – я дурень».

Тепер країна-підворіття одна-однісінька, з усіма розплювалася, образила, з кимось встигла повоювати-вбити. У тому дитячому підворітті зазвичай все закінчується, коли шпана дорослішає і йде хто куди – хто в банди, під арешт, суд і в зону, кому вдається в нормальне життя. Для дорослішання і визначення свого майбутнього достатньо 10-15 років. Термін підійшов, і країна-підворіття вже може підбивати підсумок свого нікчемного існування – ані друзів, ані партнерів, ані грошей, ані продуктів.