Матеріал написаний у співавторстві з Єлизаветою Гауфман, доценткою кафедри російського дискурсу і політики Університету Гронінгена

Візьмемо, скажімо, новий російський фільм, знятий за підтримки держави, — «Толерантність». Картина вийшла у вересні 2025 року і зустріла, м’яко кажучи, прохолодну реакцію публіки. Ця антиутопічна розповідь про моральний розклад Заходу починається із застереження про «всюдисущий англосаксонський лібералізм», який нібито «призведе до остаточного виродження і зникнення країн і народів, які колись процвітали».

Звучить зловісно. Але далеко не вперше англосаксів називають загрозою російському способу життя. З моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року російські чиновники та їхні колеги з кремлівських медіа дедалі частіше стали називати своїх західних супротивників «англосаксами». Міністр закордонних справ Сергій Лавров навіть заявив, що ті самі «англосакси» прагнуть завдати поразки Росії «руками київського режиму».

Дослідження, проведене одним з авторів тексту спільно з Адріаном Рогстадом із Гронінгенського університету, засвідчило: аналіз публікацій на сайті російського МЗС виявив різке зростання кількості згадувань «англосаксів» після початку вторгнення — 86 разів тільки за 2022 рік проти лише 27 за попередні двадцять років. Характерний, наприклад, коментар офіційної представниці МЗС Марії Захарової в березні 2022 року: «Англосаксонський світ ніколи не зупиниться… Це як ненаситне чудовисько». Таке вживання терміна цілком типове.

Ба більше, вираз «англосакси» навіть потрапив до офіційного документа — оновленої Концепції зовнішньої політики Росії, опублікованої рік потому. У розділі під назвою «США та інші англосаксонські держави» Сполучені Штати названо «головним натхненником, організатором і виконавцем агресивної антиросійської політики колективного Заходу».

Термін особливо улюблений прессекретарем Путіна Дмитром Пєсковим. У лютому 2024 року Пєсков пояснив, що Путін погодився дати інтерв'ю правому коментатору Такеру Карлсону, тому