Путін впевнений, що може дотиснути Україну. Чому?
Не хотів публікувати цей текст. Бо він — про сприйняття суворої реальності
Інколи треба заплющити очі і подумати, що про нас думає ворог.
Проблема відсутності результатів перемовин у одному: Путін впевнений, що може дотиснути Україну. Захопивши її разом з Києвом.
Ось і все.
Він просто вірить, що рано чи пізно станеться наша повна капітуляція.
Основний фактор, який підживлює його віру — це несталість наших союзників, зокрема, США. Путін вірить: ось-ось і Штати можуть зупинити допомогу. Європу він вважає слабкою й нерішучою. До того ж, у нього є Угорщина, яка може заблокувати будь які рішення ЄС та НАТО.
І без Орбана… у Франції скоро вибори, у Німеччині хитка коаліція, Велика Британія сама допомогу не витягне. Після президенських виборів навіть з Польщею можуть бути проблеми.
Після президенських виборів навіть з Польщею можуть бути проблеми
Європейські лідери можуть збиратися в Києві, демонструючи єдність. Але, Путін знає, що вже наступного року це можуть бути інші лідери. А разом з ними зміниться і політична позиція їхніх країн.
Заклики світових лідерів до миру Путін сприймає як прояв слабкості, як нестачу кисню у борця під час удушення — ось-ось він почне плескати по підлозі рукою.
Підживлюють віру Путіна і наші втрати території. Кожного разу після доповідей що російська армія взяла Торецьк чи Часів Яр, він сподівається, що ось-ось — і впадуть ще Покровськ та Мирноград, фронт обвалиться, і можна буде просунутись кілометрів на 50−100. Рік тому вони так пройшли з Авдіївки до Покровська.
Путін сподівається що наша мобілізація провалиться остаточно; що фактів СЗЧ та дезертирства буде все більше; на психологічну втому наших людей; на те, що в окопах не залишиться нікого.
Власне, всі його сподівання не безпідставні. І в багатьох моментах ми не допрацьовуємо і самі підживлюємо його віру.
І тому війна триватиме. В цьому році — точно.
А тепер головне питання — у що віримо ми?
У те що війна скоро закінчиться і настане 2022 рік, ми провернемось до колишнього життя?
В чому полягає наша віра і наша мета? Ми вже «вірили в ЗСУ», вірили в Трампа. Але дива бувають лише в казках: молитись за ЗСУ і нічого не робити для перемоги — не працює!
Наша мета зараз має бути в мобілізації країни. У ставці на технології. У вибудові ешелонованої оборони. У наведенні ладу в дроновій галузі. І у сприйнятті народом реальності.
Наша мета — зробити все, щоб знищити віру росіян, що нас можна перемогти.
Це справді складно. Але це єдиний шлях вижити.
Ані Трамп, ані дива, ані «саме якось пройде» — не врятують нас від ворога. Настав час подивитися реальності у вічі. Пропагандистський оптимізм, надії на «коаліцію рішучих», фейсбучна боротьба один з одним — все це лише відволікає від реальності і віддаляє мир.
Нашу долю і нашу свободу визначаємо ми. Тут і зараз. Як би пафосно це не звучало. І все що я хочу сказати — нам треба налаштовувати країну на довгу асиметричну боротьбу.
Скільки буде тривати боротьба? Поки ми не зламаємо віру росіян. Іншого варіанту немає.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
