І, найцікавіше, все це вже було. У 2010 році вже була «Плошча». Коли за екзитполами де Некляєв, де Андрій Санніков — ну як мінімум виходили у другий тур. Від 25 до 50 тисяч осіб — тільки в Мінську — виходять на площу. Провокація і найжорстокіший розгін. Саннікова «тітушки» несамовито б’ють, б'є Сергій Коротких, так-так, той самий Боцман, який зараз права рука Авакова, особисто. Сидить два роки. Його дружину, Ірину Халіп, викрадають прямо під час інтерв'ю, яке вона дає Новій Газеті. Теж щось близько двох років під домашнім арештом. Головред Хартії'97 Ната Радіна кілька місяців сидить у СІЗО КДБ. Тікає з країни. Проломлені голови і масові посадки.

Здавалося б, ну, цього ж разу вже приблизно можна уявляти, до чого треба готуватися. Що якщо програємо й на цей раз — капець буде вже повним. Найжорстокішим. Взагалі всім. Цього разу мстити Лукашенко буде по-справжньому. Програвати не можна. Але ні. Десять років, виявляється, надто довгий термін, щоб пам’ятати, як воно було того разу і зробити висновки про граблі.

І ось флейтистка і нобелівський лауреат стають між протестувальниками й ОМОНом, закликають до мирного протесту, кажуть, що тут не Майдан, просять Путіна поговорити з Лукашенком, щоб він заплакав, сказав, що більше так не буде і пішов, а протестувальники, замість того, щоб у перший же день — та в який там в перший, ще до оголошення результатів! — чи у когось були сумніви, що результати будуть сфальсифіковані? — почати колупати бруківку, приносити ліжка і холодильники на барикади і поливати покришки бензином, ніби натякаючи — засовують квіти в щити і знімають черевики перед лавками.

Результат передбачуваний, як двічі по два. Ну, от скажіть мені, навіщо? Ну ось вас зараз поперелупцюють, вирахують за записами відеокамер тихушників — вирахують, вирахують, вже повірте мені, ви обличчя ж хоч ховаєте, чи ні, чи в ейфорії «ура, ми ломимо» роздаєте інтерв'ю направо-наліво? — ще кілька місяців ви походіть по вулицях великими колонами, потім все піде на спад — ну, тому що «а навіщо»? кожен раз приходити до Палацу, стояти там півгодини і йти — щоб що? — через півроку-рік буде масова облава і велика справа, сядуть сотні, вб’ють — вже вбили — десятки, кандидати та начальники штабів укотре опиняться в СІЗО КДБ — і цього разу вони вже так легко не вийдуть, Лукашенку більше нема чого торгуватися із Заходом — флейтистці переламають життя і пальці — і? Якого нового результату ви від тих же самих граблів чекаєте? Ну от навіщо?

Читайте також:

Андрій Зубов

Страшний сценарій для Білорусі. Що потрібно Лукашенку і Путіну

Якщо ви виходите — треба перемагати. А якщо ви не хочете перемагати — який сенс виходити? Краще взагалі на дивані сидіти. Ціліші будете.

Добра, гарна, пухнаста, світла, але абсолютно не пристосована до диктатури, яка дванадцять років грала на флейті в Німеччині Колесникова, абсолютно не розуміючи, що якщо КДБ вивозить тебе вночі на КПП, і каже «йди», то краще йти, намагалася грати в право і юриспруденцію на прикордонному пункті — і тепер питання вирішене. Сяде не за спробу конституційного перевороту, так за перетин держкордону. Вони не розуміють жартів, Маріє, Світлано Олександрівно. Не розуміють вони права та юриспруденції, і знятих черевиків.

В межах проекту «Журналістика без посередників»

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ