ППО на межі. Що відбувається, коли в небі 500 шахедів
Том Купер: Під час масованої атаки щогодини в середньому 100 БПЛА «Герань» (Shahed-136) входять в українське небо (Фото: REUTERS/Valentyn Ogirenko)
Чому ПС ЗСУ не в змозі розгорнути достатню кількість відповідних систем ППО для захисту критично важливих об'єктів
(Продовження. Першу частину читайте тут)
У першій частині я почав пояснювати, як стратегія — або її відсутність — впливає на ведення повітряної війни. Авжеж, про це можна говорити нескінченно, тому що в цьому випадку наявність стратегії (або її відсутність) — це все. Саме від цього залежить, чим саме і як озброєні (або не озброєні) війська. Простіше кажучи: без стратегічного плану Повітряні сили ЗСУ не здатні ефективно вирішувати, які комплекси ППО і в який момент слід розгортати, як і коли задіяти свої наземні системи ППО.
Ба більше, ПС ЗСУ змушені діяти реактивно, а не проактивно, при цьому вони постійно відчувають брак як засобів ППО, так і відповідних боєприпасів. У поєднанні з величезною кількістю об'єктів, які необхідно захищати, і хаотичною російською стратегією вибору цілей (принаймні в перші три роки після вторгнення 2022 року; згодом вона зазнала серйозних змін, про які йтиметься згодом), ПС ЗСУ були не в змозі — та не здатні й нині — розгорнути достатню кількість відповідних систем ППО для захисту критично важливих об'єктів.
