Про славних гетьманів
Багато ліній розлому в сучасній Україні є наслідком історико-героїчної свідомості, що стала ідеологією
Одразу після проголошення незалежності України та затвердження малого герба і гімну, текст пісні було вивішено в усіх школах під портретом Тараса Шевченка. Текст, якщо хто пам'ятає, був набагато довший від нинішнього, і починався не з «Ще не вмерла в Україні ні слава, ні воля», а з «Ще не вмерла Україна». Серед виключених пізніше з тексту строф була і така:
Ой, Богдане, наш Богдане,
славний наш гетьмане,
нащо ж продав Україну
москалям поганим.
Мене тоді вразило не стільки те, що діти різних народів, які сидять за партою, будуть читати, що москалі «погані» (а російських дітей в Україні чимало), скільки те, як поєднується епітет «славний» зі звинуваченням (справедливим) у тому, що «славний гетьман» привів свою країну з неволі в неволю, як співається в іншій пісні. До речі, до нього там теж ввічливе звернення «Ой Богдане, наш гетьмане, славний наш герою...».
Ми все одно спираємося на насильство і військові дії
Героїчнії дії Богдана привели до того, що в синагогах, якщо і згадується його ім'я, то з приставкою «так буде його ім'я прокляте і забуте».
Думаю, що у поляків теж є що згадати про ті героїчні часи. Жорстокість гайдамаків важко описати словами (що, втім, зробив Шевченко без особливого прикрашення, а Гоголь цілком співчутливо описав сцену брутальної розправи з мирним єврейським населенням.) «Соромно Гоголю так писати!» - сказав маленький єврейський хлопчик Оська, герой «Кондуїту і Швамбранії»).
Але нікого не бентежить те, що пам'ятник людині, яка привела Україну під ярмо московського царя, людині, яку сучасники викопали з могили і пустили за конем по степу, прикрашає головну площу міста....
Заспокойтеся, я не про Богдана і промовляти ритуальне прокляття не буду.
Я про «героїчну модель» історичної свідомості, про те, що ми все одно спираємося на насильство і військові дії. Я розумію, що нічого доброго ця модель суспільної свідомості не несе. І багато ліній розлому в сучасній Україні якраз є наслідком історико-героїчної свідомості, що стала нашою ідеологією.
Нагадую: від усієї героїчної битви та зняття облоги з Брюсселя залишилася лише фігурка хлопчика, який пісяє.
А чоловіки з мечами та списами кудись поділися, хоча саме вони ж, а не хлопчик, відстояли місто...
Текст опублікований з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени
