Про Сейшели і середній клас

Завдяки журналістам, усі дізналися, що генеральний прокурор Юрій Луценко з родиною з’їздив у відпустку на Сейшельські острови, витративши 52 тис. євро. Генпрокурор пояснив, що це був відпочинок, який може дозволити собі середній клас. Але чомусь така заява генпрокурора у середнього класу не знайшла великої підтримки. Принаймні у соцмережах. Мені вона теж здалась дивною. Поясню чому.

Наведу кілька прикладів. У 2012-му році я їздила в польське місто Гданьск, і в регіональному відділенні редакції Газета Виборча спілкувалась з одним журналістом. Цей журналіст – Міхал Туск, син Дональда Туска, який на той момент був діючим прем’єр-міністром і найвпливовішим чиновником країни. Робоче місце сина прем’єра нічим не відрізнялося від українських редакцій. Стіл і комп’ютер у загальній кімнаті. Туск писав статті переважно про транспорт.

Я пройшлась з журналістом вулицями міста, і ніхто на нього не звертав уваги. Думаю тому, що люди не здогадувались, що це син прем’єр-міністра. А якби і здогадувались, їм було б усе одно.

Та дуже скоро про сина Туска дізналася уся країна. Він перейшов на іншу роботу, консультувати авіакомпанію OLT Express, допомогати їй з піаром і розробкою маршрутів. Авіакомпанія дуже скоро збанкрутіла, оскільки була частиною фінансової піраміди. Але з сином прем’єр-міністра це не пов’язано. Його катастрофічна помилка полягала у тому, що він обрав дуже погане місце роботи. За що і постраждав. Потрапив на обкладинки усіх тижневиків, і досі ходить на допити.

В Україні у той час прем’єр-міністром був Микола Азаров. Його син мешкав у Відні і балотувався на виборах у бідному Слов’янську. На місці сина Туска, він би просто купив авіакомпанію, а не пішов туди працювати піарником.

Також я спілкувалася з донькою Олександра Квасьневського, колишнього президента Польщі. Її також звуть Олександра. На той момент вона працювала ведучою на радіо і телебаченні. Олександра Квасьневська стала дуже популярною після участі в телешоу «Танці з зірками». Звісно, її б не покликали у шоу, якби не прізвище батька. І саме участь у «Танцях» дала старт її телевізійній кар’єрі. Але в Україні прийнято робити інакше. В Україні батько би просто купив їй телеканал чи окреме шоу. Або ж запросив у партійний список блоку імені тата.

Це і є суспільство середнього класу. У Польщі його частка складає біля 50%

Донька тодішнього спікера сейма Єви Копач також жила у Гданську. І працювала звичайним лікарем у місцевому роддомі. Не для реклами чи просування мами. Просто не має нічого особливого у тому, щоб пройти шлях найманого працівника чи маленького підприємця перед тим, як піти далі. Це і є суспільство середнього класу. У Польщі його частка складає біля 50%.

В Україні мама, йдучи у політику, переписала б свій бізнес на доньку чи сина, завдяки чому діти стали б успішними бізнесменами. Так відбулося, із сином Луценко, якому усього-навсього треба було прийняти подарунок у вигляді кількох фірм від мами. І в цьому для України теж не має нічого особливого.

Хочу згадати і інший приклад. У 2013-му році міністр транспорта Польщі Славомір Новак вимушений був піти у відставку, після того, як журналісти виявили, що він не задекларував дорогий годинник. Також журналісти з’ясували, що він зустрічався і проводив перемовини із якимись бізнесменами. Жодної корупції у діях Новака не знайшли. Але його політичній кар’єрі прийшов кінець. Репутацію Новака не врятували навіть суди. Єдине, що залишалось екс-міністру – працювати у бізнесі чи прийняти пропозицію від України, приїхати сюди ремонтувати дороги. Що він і зробив.

Я не ідеалізую польських політиків. Те, що відбувається зараз у Польщі, взагалі викликає величезне занепокоєння. Тільки середній клас там чомусь навіть у часи дивних політичних рішень не зменшується. Він міцний.

В Україні ж політики по-справжньому ніколи не боролися за те, щоб середній клас складав не 10%, а хоча б 30% чи 50%. Малий бізнес і середній клас сам навчився вирішувати свої проблеми, не покладаючись на державу і політиків, які на кожних виборах боряться за голоси бідних людей. І такий стан речей, на жаль, вигідний багатьом українським політикам. Держава мало робить для того, щоб середній клас захотів піти на виборчі дільниці. Бо він і сам якось виживає у цьому малосприятливому бізнес-кліматі, заробляє гроші, стикається з судами і рейдерством, ще й їздить закордон на відпочинок. І не заздрить чужим Сейшелам і Мальдівам.

Сподіваюсь, що представників середнього класу із рівнем доходів як у нинішнього генпрокурора, в Україні з кожним роком буде дедалі більше. Люди відкриватимуть власний бізнес, і він стане успішним і без впливових родичів.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени