Один із побічних наслідків російської війни проти України — зміцніле розуміння того, наскільки критично важливою є, по-перше, наявність своєї держави і, по-друге, якість цієї держави. Саме міцна власна держава захищає громадян від загрози знищення й руйнування суспільного життя.

Про це багато пише історик Тімоті Снайдер в своїх книгах, особливо в Чорній землі: першочерговим завданням Третього Рейху на теренах України, Білорусі й Польщі було знищити тут державу. Відсутність держави робила беззахисними людей, які мешкали на цих землях: нікому було не те, щоб захистити, а й узагалі виступати в їхніх інтересах. Зовсім інакше виглядали процеси там, де навіть під нацистською окупацією держава виглядала досить стійкою. Наприклад, у Швеції й Данії попри Голокост майже зберіглося єврейське населення, при чому це стосувалося і місцевих євреїв, і мігрантів із більш загрожених територій Європи.

В Україні відбулося навпаки: в уже поруйнованому більшовиками державному ландшафті відбулася цілковита деструкція держави. А відтак, Голокост від куль, масові вбивства ромів, масові депортації українців у якості рабської сили, плани знищення зайвого українського населення голодом і … така ж масова рятівна корупція. Чому рятівна? Бо в часи терору саме корупція ставала засобом врятувати від загибелі окремих людей: в’язнів таборів для радянських військових, німецьких тюрм, жертв місцевої поліції тощо. Американська психотерапевтка Едіт Егер в своїй книзі Вибір описує, як вона та її чоловік рятуються із тюрми в повоєнній Словаччині, що її контролює Радянський Союз, підкупивши службістів у в’язниці.

Корупцію довгий час живив нерівномірний розподіл влади вже в СРСР

Повертаючись до держави: наявність держави необхідна для захисту людей від смертельних загроз. Українці зрозуміли це дуже чітко в лютому 2022 року: якщо є держава, то є й армія, дипломатія, соціальна інфраструктура, навіть комунальні служби. Але набагато ефективнішою в цьому є держава зі збалансованим розподілом влади — між самою державою, іншим акторами як-от бізнес чи журналістська спільнота, і власне громадянами. Авторитарна, а тим більше тоталітарна держава, де владу узурпує невелике коло людей, сама є загрозою для людей на своїх теренах. Обидва ці фактори — наявність держави і її якість — глибоко впливають на суспільне життя і поведінку людей. А тому, зрештою, і на рівень корупції в таких суспільствах.

З цієї точки зору, які джерела корупції в Україні? Уже згадані фактори — наявність і якість держави є, так би мовити, історичними причинами корупції в Україні, і тому назву їх серед перших.

Великою мірою корупція проростає зі спогаду, котрий поділяють мільйони людей, про стан бездержавності саме в часи Другої світової війни. Ідеться про оце описане Снайдером становище, коли відсутність формальних політичних інститутів та інституцій призводить до дефіциту захисту. Нікому було висловлюватися від імені людей в Україні перед лицем агресора, а тим більше нікому було цих людей систематично захищати. Тоді основна дієва стратегія захисту цивільних людей — це індивідуальний порятунок через підкуп як у Едіт Егер, систематичне хабарництво чи дружні послуги тим, у кого є влада. Це пошук індивідуального захисту в обхід інституцій агресора.

По-друге, корупцію довгий час живив нерівномірний розподіл влади вже в СРСР. Ідеться про такий стан, де співіснували всесильна байдужа до життя людини держава й безправні загрожені громадяни. Ці останні не мали жодної інституційної влади: вибори, профспілки, навіть мітинги — все це було чистісінькою фікцією. Уся наявна в тому світі влада зосереджувалася у державі. Тут теж був нерівномірний розподіл з концентрацією влади на самій верхівці цієї держави, однак вона функціонувала як фортеця або беземоційний молох.

За цих умов, так само як і за відсутності держави, дієвою для людини була саме стратегія індивідуального виживання. Метафорично кажучи, громадяни шукали щілини і розриви в моноліті держави й розширювали їх своїм індивідуальним впливом. Такою щілиною був конкретний службовець, а засобом впливу — подарунки, гроші, особисті послуги і таке подібне. Це трохи схоже на те, як вода взимку потрапляє в мікрощілини асфальту й утворює вирви.

Але згодом відбувся ще цікавіший процес, який парадоксальним чином продовжив стимулювати корупцію. Після розпаду всесильної більшовицької держави вже в часи незалежності починається процес перетікання влади від власне української держави до інших акторів. Реального політичного впливу набувають громадяни через вибори й право на протест, яким українці користуються охоче і вміло. Одна з перших спроб обмежити надмірну концентрацію влади на боці держави — заохочувана колишніми радянськими дисидентами конституційна формула, яка вимагає від державного службовця діяти виключно «на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

По суті тут ідеться про жорсткі рамки, за якими не діє сваволя окремого представника держави, але, як ми знаємо нині, на практиці це призводить до паралічу урядування. Однак водночас із цим обмеженням влади бюрократа, вона перетікає не лише до громадян, а й до інших акторів: медіа, недержавних організацій і, особливо, до певного типу економічних дієвців. А саме, до того сегменту бізнесу, котрий засновують колишні радянські функціонери або державні службовці раннього періоду незалежності, а також криміналітет. Саме цей сегмент починає активно впливати на тканину держави так, як описано вище: наче вода, що роз'їдає метал. А держава із моноліту перетворюється на плетиво розривів і тріщин, крізь які влада перетікає до цих нових центрів впливу. Найочевидніший приклад того часу — так звані олігархічні ЗМІ. Як наслідок, не лише нерівномірний розподіл влади має дуже погані наслідки, а й сам процес перерозподілу, який мав би призвести до кращого балансу влади в суспільстві, заохочує корупцію.

Наступне джерело корупції в Україні - це те, що я би назвала криміналізацією урядування. Ранній прояв — власне вже згадана конституційна формула «на підставі, в межах та у спосіб». Ближча і краще знайома теперішньому читачу — антикорупційна боротьба після Революції гідності, коли було запроваджено електронне декларування статків, довічний статус публічної особи і таке подібне. Але це лише видима верхівка айсберга обмежень державного службовця, які й мають на меті зупини процес перетікання влади крізь міріад щілин в колишньому моноліті держави до нелегітимних акторів на кшталт недоброчесного бізнесу чи приватних осіб. Проблема, однак, в тому, що ці обмеження призводять до такої ситуації, коли доброчесний службовець не діє узагалі, а недоброчесний користується спеціально сконструйованою системою захисту, яку ще називають круговою порукою. Якщо вже послуговуватися аналогіями і метафорами, то це дещо схоже на заборону виготовляти і розповсюджувати алкоголь: заборона є, але є й охочі йти на ризик і отримувати з цього зиск. А будь-який позитивний соціальний ефект від процесу, як от податки чи збереження нематеріальної культурної спадщини, знівельовано.

До цього додається готовність органів правопорядку експлуатувати криміналізацію урядування. Доброчесні серед них у такий спосіб виконують виставлені до них вимоги ефективності, а недоброчесні намагаються стати бенефіціарами процесу витікання влади.

Висновок тут такий: корупція є побічним ефектом суспільного становища і об'єктивних процесів, а не наслідком зіпсутості людей. Позбутися її можна, скерувавши зусилля до причин корупції, а не на подальшу криміналізацію дій від імені держави. Більш справедливий розподіл влади між державою і громадянами має бути метою такої роботи, і це вже непогано працює через децентралізацію й на рівні громад, де всі всіх знають. При цьому держава не має лишитися безсилою, бо безсила чи відсутня держава — сама собою небезпечна для людей, які живуть на її теренах. Нам потрібна сильна армія, спроможний парламент і справні муніципальні служби, щоб вижити. І все це мусить бути людиноцентричним — у центрі їхніх зусиль має стояти усвідомлене прагнення захистити і покращити життя людей, а не відтворити формальні норми чи досягнути виставлених показників. Що нам точно не потрібне, то це поверхневе вульгарне розуміння причин наших негараздів і шкідливі дії, які дають зворотні наслідки.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV