Й дійсно — те, що Володимир Путін вимагає від України, навряд чи здасться серйозним навіть тим, хто обстоює ідею припинення вогню та початку серйозних переговорів вже після цього припинення — як Віктор Орбан. Адже Путін як умову для припинення вогню називає необхідність виведення українських військ з усієї території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей — що він вкотре повторив на спільному брифінгу із угорським премʼєром, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.

А це, звичайно ж, не підтримка планів припинення вогню, хай навіть у китайському чи угорському варіантах. Це та сама програма капітуляції України, яку Путін вперто обстоює майже у незмінному вигляді з весни 2022 року. Й, звісно, розраховує, що якщо йому вдасться примусити Україну визнати свої регіони російськими й вивести звідти свої війська, це настільки деморалізує українське суспільство, що питання остаточного знищення державності сусідньої країни чи її потрапляння у сферу впливу Росії буде лише питанням часу, та й те не дуже довгого.

Чи розуміє все це Віктор Орбан? Звісно, прекрасно розуміє. Угорський премʼєр — досвідчений і жорсткий політик, який вміє оцінити наслідки своїх дій. Ще до поїздок до Києва і Москви він не міг не усвідомлювати, як насправді налаштовані Володимир Зеленський і Володимир Путін, не міг не розуміти, що йому скажуть.

Чи скористаються європейці завтра рецептом Орбана — велике питання

«Питання про те, чи зможе Україна протистояти Росії, чи зможе вона повернути втрачені території чи ні, а також гарантувати безпеку та благополуччя своїх громадян навіть у другому випадку, — все це залежить не від можливостей самої України, а від того, яку допомогу вона отримає. І від того, чи отримає вона її у достатній кількості. Це питання ще не вирішене, але воно якраз і є найважливішим питанням війни. І Орбан, використовуючи свої інструменти, намагається вплинути на його рішення. Не особлива обережність спонукала його винести судження про неминучу поразку України, якраз навпаки: він підбирав „пророцтво“ з метою виправдання своєї власної політики», — так оцінив позицію Орбана автор угорського видання Magyar Narancs.

Але для того, щоб зрозуміти, для чого Орбан полетів до Києва та особливо до Москви, варто з увагою поставитись до його зусиль у новому Європейському парламенті, де партія Орбана ФІДЕС виявилася серед ініціаторів створення нової ультраправої парламентської групи.

Те, що спочатку могло здаватися авантюрою, стало серйозним процесом, який до того ж дасться взнаки на позиціях натхненниці іншої ультраправої групи в Європарламенті, італійської премʼєрки і лідерки партії «Брати Італії» Джорджі Мелоні.

Мелоні сподівалася сформувати силу, яка зможе впливати на Європарламент і європейський порядок денний. А Орбан, партію якого виключили з лав європейських консерваторів, волів до цієї сили приєднатися і провадив перемовини з Мелоні. Що ж розʼєднало двох ультраправих премʼєрів?

Мелоні, прихильниця України у протистоянні російській агресії, вимагала від Орбана визначитись і продемонструвати власну підтримку Києва. Але це точно не те, що могло зацікавити угорського премʼєра. Джорджа Мелоні прорахувалася, коли думала, що Орбану не буде куди йти — тим більш після того, як навіть Марін Ле Пен почала більш гостро висловлюватися щодо російської агресії.

А Орбану є куди йти — в бік Москви, тобто більш обережного ставлення до Путіна й готовності продовжувати з ним діалог.

«Політичний консенсус у Європі явно змістився у бік Орбана — через тиск із боку виборців. Гасла Орбана не мали б такого успіху, якби так багато людей не відчувало б тривоги та невпевненості з приводу поточної політики, чим можна скористатися. Не варто дивуватися: те, що Віктор Орбан говорить і вимагає сьогодні і що з обуренням відкидають, найчастіше є саме тим, що європейці зроблять завтра чи післязавтра», вважає оглядач швейцарської Tages-Anzeiger.

Чи скористаються європейці завтра рецептом Орбана — велике питання. Але він прагне зібрати під свої прапори тих, хто завтра готовий скористатися цим рецептом й тих, хто користувався ним вчора й був помічений у контактах з Путіним. Це і є та «інша Європа», про яку мріє Орбан і про яку він міг розповідати під час відпочинку у Мар-а-Лаго цієї весни.

І саме від імені цієї, ще неіснуючої, але достатньо реальної у майбутньому Європи — а зовсім не від імені Європейського союзу — Віктор Орбан відвідував Москву.

Публікується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101. Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV