Помилкове уявлення про Росію

26 лютого, 13:05
3799
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

До краху режиму ще далеко. Але процес іде  повільніше, ніж хотілося б супротивникам Путіна, але швидше, ніж хотілося б його прихильникам

Вчора повернувся з Нижнього Новгорода, там влада марш заборонила. На Великій Покровській був одиночний пікет з портретом Бориса Нємцова, у снігу лежали штук 20 гвоздик, іноді підходили люди, робили фотографії з організатором пікету. Я поговорив з ним, він сказав, що минулого разу був заборонений марш, після якого його посадили на 20 діб. Більше він сідати не хоче, тому організував пікет. Але загалом протест там трамбували 10 років, і утрамбували, влада домоглася того, чого хотіла.

У Москві і Петербурзі, що передбачувано, оскільки це інше, незалежніше соціокультурне середовище, у них не виходить все затрамбувати. Для цього знадобилися б суворіші репресії, що загрожують серйозними витратами. Тому влада вирішила не заважати. Гальмувати, але не розганяти. На марші було набагато менше демонстративних автозаків, вертольотів та іншого. І людей пройшло більше, ніж 10 тисяч, але не в 5 разів, приблизно — 15-20 тисяч. Дуже важливо, що підтягується Пітер. У 2011-му після фальсифікації виборів «стала дибки» Москва, а Пітер поводився скромніше. Але зараз ми бачимо, як і там прокидається обурення. Але в цілому те, скільки людей вийшло, добре відображає атмосферу в країні.

Люди розчаровуються у владі, включно навіть з Володимиром Путіним

Потрібно розуміти одну річ. Громадянське суспільство походить від слова «громадянин», а воно — від слова «місто». Так само в багатьох інших мовах. Основа тут — наявність приватної власності і правової основи для його захисту. Але після псевдорабовласницького радянського суспільства РФ перейшла у псевдофеодальне, де правлять люди на кшталт Рамзана Кадирова, які бачать себе «новими дворянами». У порівнянні з СРСР це, звичайно, прогрес. Але ще далеко до того рівня буржуазних свобод, які існували в європейському контексті. Хоча Москва і Пітер досить вільні і заможні для цього.

У цих містах, якщо ти вийдеш на мітинг і, наприклад, втратиш роботу, то потім зможеш знайти іншу. В інших містах ти отримаєш «вовчий квиток» і тебе не візьмуть нікуди, тому що там усе в руках міської влади. Нижній Новгород добре показує цю закономірність. Так що якийсь протестний потенціал зростає у великих містах, а велика і менш розвинена російська провінція вирішує інші проблеми. Там не до прав, там питання, як би десь що-небудь заробити.

У довгостроковій перспективі все йде за європейським каноном. «Феодалізм» покаже свою економічну неефективність, міста просунуту ліберальну політику. Питання в тому, коли і з якими втратами, зокрема і людськими. Але не можна очікувати швидких змін. У 90-ті роки вже були швидкі зміни, і люди втомилися, розчарувалися і захотіли стабільності, яку й отримали. А тепер ця стабільність починає їх втомлювати, але процес тільки починається.

І влада в столицях адекватно оцінює обстановку. Так, люди пройдуть, але немає потреби їх «розстрілювати з кулеметів» і бити палицями. Досить ізолювати лідерів. Нємцова ізолювали назавжди, Навального також ізолюють досить успішно, а інші ще недостатньо впливові, щоб їх варто було грубо і явно тиснути і знищувати, хоча скрізь, де можуть «підставити ніжку» Яшину, Гудкову або Рижкову, вони це роблять.

Але ситуація в економічному сенсі йде під гору. І люди розчаровуються у владі, включно навіть з Володимиром Путіним. Рано чи пізно це призведе до кризи і якоїсь чергової революції, можливо навіть, за нашого життя.

Однак легальний, політичний протест концентрується у двох найбільших містах, і ця тенденція буде зберігатися ще довго. А неформальний, пригнічений протест і роздратування, пов'язане з розчаруваннями, накопичуються у провінції. Але зміни завжди відбувалися в зонах загального користування: і в 17-му, і в 91-му. Така нерівномірність спеціально зміцнюється владою — спробуйте організувати протест у Чечні! Вас знайдуть через пару днів у яру з простреленою головою і в костюмі бойовика. А в Москві вбивство Нємцова призвело до таких наслідків для влади, що незрозуміло, виявилося воно для них плюсом чи мінусом в їхній системі цінностей. З одного боку, протест маргіналізували, з іншого боку — Нємцов став символом, який вплинув, зокрема, на санкційну ситуацію.

Загалом, дві третини путінської епохи росіяни прожили, а може, і три чверті, але ще залишилося чимало сповзання вниз економіки і зростання протестних настроїв. І важливо зрозуміти те, чого московська ліберальна публіка не розуміє. Вона щиро вважає, що в провінції суспільство таке ж, як у Москві. Але хоча люди індивідуально дійсно такі ж, середовище там інше. Люди, готові боротися за свої права, там — радше виняток, ніж правило. А московські аналітики живуть у своєму середовищі і недооцінюють інерційність «великої Росії». І всі розмови про те, що кривавий режим ось-ось завалиться, засновані на помилковому уявленні про Росію. Вона влаштована трохи по-іншому.

До краху режиму ще не дійшли. Але процес іде — повільніше, ніж хотілося б супротивникам Путіна, але швидше, ніж хотілося б його прихильникам. Підходять нові покоління, люди бачать, що знову відстали від розвиненого світу.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени 

Читайте новий номер журналу НВ

Передплатіть журнал НВ та читайте новий номер вже зараз. Передплатники також отримують доступ до архівних номерів журналу НВ. Вартість передплати журналу на 3 місяці усього 59 грн.

Передплатити журнал

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Політика

Сьогодні, 12:03

img
НВ назвало головні досягнення та провали Порошенка — інфографіка
Культура

Вчора, 21:14

img
Закриття Каннського кінофестивалю 2019. Як це було
Рітейл/Нерухомість

Сьогодні, 09:10

img
Ставка на зерна. Як українці полюбили натуральну каву