Чому у Польщі не хочуть поховати проблеми минулого з Україною
У польський Сейм внесли проєкт закону, яким пропонують прирівняти пропаганду ОУН та УПА до фашизму і комунізму
Повну версію інтерв'ю з Володимиром В’ятровичем слухайте на Radio NV
Ми зараз із вами вітаємося «Слава Україні! — Героям слава!». Це бандерівське привітання з 1941 року, яке, очевидно, в разі ухвалення цього закону підпадатиме під його дію і не дай Боже, щоб хтось таким вітанням звернувся десь на території Польщі. Так само, не дай Боже, щоб на території Польщі з’явився український військовий з офіційною державною нагородою Хрест заслуги, тому що вона повністю повторює нагороду, яка була в УПА. І прикладів того, що багато з традиції УПА, символіки УПА використовується зараз, є безліч.
Але найважливіше, напевно, те, що пропонується засудити ідеологію Української повстанської армії. Суть ідеології, насправді, зводилася до дуже чіткої тези «Свобода народам, свобода людині». По суті те, що триває у нас зараз. Це боротьба за державу, в якій людина може себе виразити, і за державу, яка буде національною державою. Це ідеологія будь-якого національно-визвольного руху. І саме це пропонується заборонити в Польщі.
Тепер про політичний контекст цих подій. Минулого тижня дуже жваво і в Україні, і в Польщі говорили про те, що нарешті українці схаменулися і зробили крок назустріч полякам, відмінивши заборону на пошукові і ексгумаційні роботи. Я намагався пояснити, що це вже точно не перший, а може, навіть 20-й крок із боку українців назустріч нашим польським колегам. Але жоден із цих кроків не змінює позицію польської сторони. Більше того, він навіть провокує бажання — а давайте ще щось спробуємо дотиснути. І от минулого тижня вслід за пишною заявою міністрів закордонних справ про те, що тепер нарешті відбудеться перезавантаження, ми отримали законопроєкт депутатів від теперішньої польської опозиції «Право і справедливість», що передбачає ідеологію українського націоналізму, борців за незалежність України прирівняти до нацизму, до комунізму.
Під цим законопроєктом спокійно може підписатися Путін
З 2016 року на території Польщі, частково навіть в прямому ефірі було зруйновано 16 конкретних українських могил. Це українці, які загинули в бою з НКВС. Прізвища їхні відомі. Все, що ми чекаємо від Польщі, — це відновлення цих могил. Зробіть, будь ласка, хоча б один цей крок, до якого ви зобов’язані внутрішнім польським законодавством. Тому що ця могила охороняється міждержавною угодою між Україною і Польщею. Можна зробити висновок, що громадська думка саме відповідає цим діям політиків, які ми спостерігаємо зараз. Але це взаємозалежні процеси. Тому що таку громадську думку, яка вважає нормальним руйнувати українські могили, яка вважає нормальним валити хрести на українських могилах, зрізати і топтати тризуби, потім перемелювати українські пам’ятники на могилах на крихту, яку додавати в асфальт у своєму селі. Таку громадську думку формували ті самі політики. А тепер вони кажуть, ну, вибачте, ми нічого не можемо зробити, тому що у нас громадська думка інша. Якщо політики відповідальні, то очевидно, що вони беруть на себе відповідальність формування громадської думки.
Я впевнений, що така громадська думка — сповнена зневаги до українців і до українських могил — шкідлива не тільки для українців, вона шкідлива і для поляків, і для Польщі. Особливо в контексті теперішньої війни. Тому що ці подальші непорозуміння між Україною і Польщею, звичайно, на руку Росії. І не бачити цього неможливо. І не бачити того, що цей законопроєкт, про який я сказав на початку, абсолютно суголосний із заявами Кремля про те, що головним злом був український націоналізм. Давайте засудимо Бандеру, давайте проведемо денацифікацію України. Під цим законопроєктом спокійно може підписатися Путін, Лавров, будь-хто.
На європейському континенті відбувалося достатньо трагедій між різними націями. На жаль, норма історії. Я не говорю, що це добре, але такою була історія фактично всіх сусідніх народів. І якщо ми говоримо про справді подолання цих конфліктів минулого, то кращої формули, висловленої Іоанном Павлом ІІ, «Вибачаємо і просимо вибачення», немає. На жаль, теперішні польські політики вважають, що має йтися тільки про одностороннє вибачення. А я впевнений, що це абсолютно неправильно з історичної точки зору. Тому що не відображає того, яким справді був цей конфлікт на Волині, в якому і українці, і поляки були водночас і тими, хто страждали, і тими, хто спричиняв страждання. І це, безперечно, що не посприяє налагодженням приязних стосунків. Ми маємо розуміти, що є певні історичні рани. Але не ми їх завдали. Ми сьогодні ще можемо робити кроки, що ведуть нас до того, що ці рани будуть загоюватися. Або ж робити так, як робить зараз, на жаль, абсолютна більшість польських політиків — давайте роздряпувати ці рани, давайте, щоб вони знову кровоточили. Тому що з цією кров’ю можна націдити якісь відсотки на виборах.
Ми пам’ятаємо, як Ярослав Качинський, очільник партії ПіС, говорив про те, що з Бандерою Україна в ЄС не ввійде. Зараз словами Качинського говорять два провідні політики — його опоненти. Мова про Дональда Туска, який майже слово за слово це повторив. Мова про Радослава Сікорського, який теж сказав дуже дивну фразу — «Без вирішення Волинської проблеми Україна не зможе інтегруватися в ЄС». Що значить вирішення Волинської проблеми? Волинська проблема це те, що сталося вже. 80 років тому. Яким чином ми можемо її вирішити? Яким чином ми можемо змінити те, що сталося в минулому? Єдине, що ми можемо з цього зробити, це взяти якийсь урок. Але у мене враження, що польські політики вперто не хочуть брати головного уроку з цієї історії. Цими непорозуміннями завжди користувалася і буде користуватися Росія. Тому, на жаль, я не можу гарантувати, що польські політики не заграються, перепрошую, в цю гру з кістками своїх і наших предків для того, щоб яким чином шантажувати Україну.
Поки що в мене немає підстав для оптимізму, що є хтось в польському суспільстві — сила, навіть якщо не політична, то громадська чи церква, яка би сказала — вгамуйтесь, досить заробляти собі голоси на кістках, досить перед лицем страшної війни, яка зараз триває, піднімати питання про якісь минулі конфлікти, які роблять нас просто слабшими, досить шантажувати країну, яка спливає кров’ю.
Насправді, дуже часто за тими речами про відновлення історичної справедливості стоять просто бізнесові інтереси. Тому що однею з ключових політичних сил, яка відстоює питання того, що без вирішення волинського питання Україна не інтегрується в ЄС, є Селянська партія. Вона стоїть за цими всіма протестами польських фермерів, які бояться потрапляння української агропродукції на європейський ринок, тому що вони можуть не витримати конкуренції з українським агроринком. Тому, прикриваючись нібито історичними питаннями, вони відстоюють виключно свої бізнесові інтереси.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
