Подорож до Америки

Знайомим – тому що влаштовано так, як пам'ятаєш. Незнайомим – тому що підходиш до всього поглядом стороннього.

Чим довше живу за межами США, в Україні, тим гостріше відчуваю, що ніколи не буду повністю належати жодній з країн. І для мене це нормально. Життя в іншій країні робить тебе особливим, показує, що одні речі влаштовані краще, а інші – гірше, ніж ти звик вважати. Вона ставить запрограмовані істини на вісь і змушує поставити під сумнів культурну інформацію замість того, щоб звично з нею погоджуватися.

У житті за кордоном мені найбільше подобається, що у мене скрізь є можливість поглянути на ситуацію з боку, моя цікавість завжди на максимумі. Мені подобається відчуття того, що я не прив'язаний метафізичною гравітацією до однієї географічної точки. Я завжди спілкувався з людьми з різних груп, але ніколи не любив бути частиною якоїсь однієї з них. Обмеження завжди лякали мою неймовірну схильність до свободи.

Недавня поїздка у США подарувала найбільш інтенсивний досвід спостереження за культурними відмінностями. У літаку я сидів поруч з українкою, що вперше летіла в Америку. Вона була схвильована перед невідомістю, і я намагався уявити, що вона виділить, що здасться їй дивним чи незвичайним.

Photo by Peter Santenello

Пам'ятаю свої враження в аеропорту Сан-Франциско. Це сміття і сором. Я помітив, як зі стелі звисала панель. Китайська, іспанська, японська та корейська мови змінили написи українською та російською.

Незабаром прийшли комфорт, ефективність, чисте повітря міста, бездомні й достаток.

У цю поїздку я вперше відчув у повітрі дуже сильну політичну складову. Я довго перебував поза Америкою Трампа, який виявив глибокий розлам у країні і посилив його. Здається, що реальність тут поділена на дуже чорне і дуже біле.

Вперше за довгий час я включив телевізор. Мене вразило, наскільки дурніше стало мейнстрімове телебачення (думаю, так сталося всюди). Наскільки короткозора реклама майбутніх виборів до Конгресу, що супроводжується спрощеними наративами про "хорошого" і "поганого" хлопця. Страшно, що більшість людей голосує, з лгляду на побачене по телевізору.

Photo by Peter Santenello

Хоча Україна в багатьох сенсах ізольована від світу, я відчуваю, що вона дивиться на світ у пошуках керівництва для дій і натхнення. В Америці є відчуття, що ця країна чітко замкнута всередині власної галактики і не дивиться на всі боки в пошуках чого-небудь. Це масивний апарат, що зосередив свою увагу всередині себе.

Я вирушив у кафе, щоб купити чаю з собою. Бариста дав мені дві склянки, поставивши одну в іншу, і звернув увагу на те, наскільки це важливо для чайного пакетика. Якийсь час він говорив про це. Я забув, наскільки американці люблять говорити про дрібниці. Іноді я налаштований на щось подібне, іноді – ні. У цій ситуації настрій був. Чути навколо англійську мову було все одно, що вперше прийняти гарячий душ в Києві після "літніх ремонтних робіт".

Photo by Peter Santenello

Знаю, що багато українців хочуть повчитися чогось у Заходу і закордону. Але є й те, чому Захід може повчитися в України. Ці культури протилежні. У Америки є все, чого немає в України, а в України є все, чого немає у Америки.

Тепер я буду робити щось американське – глибоко занурюсь в свою роботу. Тут у мене бізнес, який підтримує моє життя за кордоном. Через два тижні я знову підніму голову і знову буду в літаку до Києва.

Більше про життя Пітера можна читати в Facebook , на його сайті petersantenello.com, стежити за ним в Instagram , або на YouTube .

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Більше блогів тут