Перемогти себе

І не тільки в частині запровадження тимчасових заходів проти Росії щодо расової дискримінації українців і кримських татар у Криму. Але і фінансування Росією тероризму на Донбасі. Тому що головна суть цього рішення – визнання юрисдикції у справі в частині порушення Росією Конвенції про фінансування тероризму. Це безпрецедентно в історії Міжнародного суду ООН. Ми перші, хто увійшов у цю річку. І все тільки починається. Так що продовження буде.

Тому не варто посипати голову попелом і кричати «зрада». Ба більше, сам по собі факт судового процесу України проти РФ – вже історична подія. Це так само у своєму роді наш «безвіз» у цивілізований світ, іспит на зрілість нашої державності та її європейське майбутнє. Це наш суд і наше остаточне прощання з минулим. І цей фронт не закінчується міжнародним судом ООН, він проходить через ЄСПЛ, міжнародні арбітражі та інші судові інстанції. Судиться і відстоює свої інтереси не тільки наше держава, але й українські компанії.

Зокрема, державний ощадний банк буквально три тижні тому в Парижі представив свою правову позицію високого трибуналу міжнародного комерційного арбітражу з приводу втрачених банком інвестицій у Криму внаслідок російської окупації. І якщо у мене журналісти до цього з неприхованим скепсисом запитували, а чи прийме взагалі міжнародний трибунал позовну заяву до РФ, то сьогодні вже з нетерпінням запитують: а коли ж буде рішення?

Відповідаю відверто: «Не знаю». Так само, впевнений, дадуть відповідь і юристи-міжнародники щодо суду ООН. Але знаю точно, в обох випадках ми маємо перші дві перемоги.

Не варто посипати голову попелом і волати «зрада»

У випадку з вердиктом суду ООН – це визнання юрисдикції міжнародного суду ООН за позовом України проти РФ. У випадку з Ощадом міжнародний трибунал не став приймати стандартне для такого роду інвестиційних спорів рішення щодо виділення питання юрисдикції, а також слухання справи по суті та оцінки втрат, яких зазнав банк в різні поцеси. А, відповідно, і рішення ми отримаємо повне й остаточне, без необхідності подальшого розгляду, що зайняло б додатково до 2-х років.

Я знаю точно, що обидва рішення проти РФ будуть доленосними і для України, і для Росії, і для всього світопорядку, встановленого після другої світової. Знаю точно, як юрист, що правда на українській стороні. І нарешті, знаю точно, що на доказ нашої правоти будуть максимально сконцентровані всі наші зусилля.

Так, відповідь на питання коли? поки залишається відкритою. Хотілося б, звісно, швидше, але, як каже навчений досвідом у найбільших інвестиційних угодах Воррен Баффет, навіть якщо ви дуже талановиті і вживаєте великих зусиль, для деяких результатів просто потрібен час: ви не отримаєте дитину через місяць, навіть якщо змусите завагітніти дев'ять жінок.

І, все ж, у цій історії з міжнародними судами мене більше турбують не стільки строки, скільки наше ставлення до, без перебільшення, історичних подій, що відбуваються навколо нас, Адже саме комплекс «зрадофільства» і «поразковості» багато століть не давав нам побачити наші ж очевидні переваги в цьому світі і стати вільними. На жаль, рецидив цієї старої болячки ще й сьогодні нагадує про себе.

З цього приводу, як на мене, дає дуже слушну пораду один зі світових менторів з лідерства Джон Максвелл, стверджуючи, що наше життя тільки на 10% залежить від того, що з нами відбувається, і на 90% від того, як ми реагуємо на події.

Отже, всі перемоги починаються з перемоги над самим собою, над своїми комплексами. Тому перемогти себе – ось наше завдання номер один. І тоді, впевнений, наші перемоги в міжнародних судах і на східному фронті стануть неминучими, як і наша спільна велика перемога в боротьбі за наше майбутнє як європейської країни, як невід'ємної частини цивілізованого світу, як успішного проекту під назвою Україна, який буде надихати нас та інших.