Передчуття глобальної Зради

Україна ще не стала на шлях стійкого економічного зростання, третій транш МВФ не узгоджений, ціни на метал, руду навіть не думають підніматися, а українські політики почали грати в стандартну гру як ніби на дворі ситі роки.

В кінці року прогресивна громадськість вимагала відставки Яценюка і переформатування кабінету міністрів. З якої причини? Тому що реформи йдуть недостатньо швидко, не видно відчутних результатів боротьби з корупцією, та й сильних технократів в уряді було недостатньо. Вже тоді слабкі голоси питали "А хто замість", але свербіж боротьби за реформи був сильніше.

Тепер ми підійшли впритул до переформатування уряду. І що ми бачимо? Список кандидатів в уряд найменше нагадує технократів, здатних на реформи і незалежних від політичного впливу. Швидше це наглядачі над потоками. При цьому уряд вже, фактично, втратив двох вітринних технократичних міністрів, яких було не соромно показувати кредиторам - Пивоварського і Павленко. Міністрів, в чиїх відомствах йшли реальні зміни.

А зараз запускають активні чутки, що темна сторона сили намагається позбутися навіть від міністра економіки, чиє відомство попереду планети всієї реформ. А президент вже встиг навіть похвалитися, заглянувши в майбутнє, що система ProZorro зберегла в бюджеті 45 млрд гривень. В такій ситуації з пристойних людей-технократів в уряді залишиться тільки Наталія Яресько, якій залишиться тільки самій попрощатися і втекти, щоб потім не згорати від сорому.

Звичайно, все це може бути класичним шумом, який передує реальні зміни. Але напрям, вектор, не може радувати. Бо він показує, що люди, які приймають рішення, відмовилися від реформ. Відмовилися від ідеї змін і методів, які могли б ці зміни гарантувати.

Кандидати в міністри, які вже стали надбанням громадськості, були б хорошими кандидатами в уряд, але уряд Януковича, Азарова або на худий кінець Арбузова. Але цей список обнуляє все, що було зроблено за останні два роки, починаючи з того моменту, як Мустафа вийшов на Майдан. Україна ще не пройшла точку неповернення. А, значить, дуже легко повернеться до попереднього стану, коли про реформи навіть не замислюються.

І зрозуміло, що в такому стані ми не зможемо говорити про підтримку з боку Вашингтона. І буде лише мляве поплескування по плечу Брюсселя, якому, щоправда, доведеться якось з'їхати з теми безвізового режиму. І залишиться бідна корумпована країна, наповнена апатичними зневіреними людьми, вся привабливість якої зводиться до дешевої робочої сили. І у такої країни не буде ресурсів не тільки на розвиток, але навіть на активну боротьбу з агресивним сусідом.

Сумна картина, яка вгадується за першими мазками. Нанесеними руками, які... І невідомо, чи вистачить у кредиторів і громадянського суспільства сил в цей раз дати їм по руках. Адже, схоже, в чиїхось головах настало запаморочення від успіхів. І потрібно дуже голосно і доступно, не тільки англійською, натякнути, що успіхи вельми сумнівні, а грунт - хиткий. І, можливо, дані зміни знову залишаться лише чиїмось бажанням, як не раз вже було за останній рік. А влада згадає, навіщо все ж таки затівалося перезавантаження Кабміну. Надія вмирає останньою.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал